Jobs 5
1 Rop berre du; kven svarar deg? Kva engel vil du beda til?
Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
2 Mismod slær fåvis mann i hel og brennhug den som lite veit.
Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
3 Eg såg ein dåre festa rot, og brått eg laut hans bustad banna.
Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
4 Hans søner hjelpelaus var, uhjelpte trakka ned i porten.
Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
5 Hans avling åt dei svoltne upp, dei tok ho tråss i klungergjerde, og snara lurde på hans gods.
Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
6 Men naudi ei frå dusti kjem; ulukka ei or jordi renn;
Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
7 nei, mannen vert til møda fødd, som gneistarne lyt fljuga høgt.
бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
8 Eg vilde venda meg til Gud og leggja saki fram for honom,
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
9 som storverk gjer som ei me skynar, fleir’ underverk enn me kann telja,
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
10 som sender regnet ned på jord og vatnet yver mark og eng,
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
11 som lyfter låg og liten upp og hjelper syrgjande til frelsa,
щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
12 som spiller planen for dei sløge, so deira hender inkje duger,
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
13 som fangar vismann i hans vit, so listig råd forrenner seg.
Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
14 Um dagen støyter dei på myrker, trivlar ved middag som ved natt.
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
15 Frå sverd frelser han frelser fatigmann, frå deira munn, frå yvervald,
І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
16 so vesalmann fær hava von, men vondskap lata munnen att.
і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
17 Men sæl den mann som Gud mun refsa; vanvyrd ei tukt frå Allvalds-Gud!
Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
18 Han sårar, men bind og umkring; han slær men lækjer med si hand.
Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
19 Seks trengslor bergar han deg or, i sju skal inkje vondt deg nå.
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
20 I hunger fri’r han deg frå dauden, i krig du undan sverdet slepp;
Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
21 for tungesvipa er du berga, og trygg du er i tap og tjon;
Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
22 du lær åt tjon og hungersnaud og ottast ikkje ville dyr;
З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
23 du samband hev med stein på marki, og fred med villdyr uti heidi.
Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
24 Du merkar at ditt tjeld hev fred, og inkje vantar i ditt hus.
І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
25 Du ser, ditt sæde tallrikt er, ditt avkom rikt som gras på eng.
І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
26 I mannskraft til di grav du gjeng, lik korn, køyrt inn i rette tid.
І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
27 Det hev me granska; so det er; so høyr og merka deg det då!»
Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
