Jobs 24
1 Kvi hev’kje Allvald tider set? Kvi ser hans vener ei hans dagar?
Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
2 Dei fører deildesteinar burt, stel fe og sender det på beite,
Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,
3 tek asnet frå den faderlause; tek kui enkja eig i pant.
займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.
4 Driv fatigfolk frå vegen burt; alt landsens småfolk kryp i skjol;
вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
5 Lik ville asen fer dei ut til øydemarki med sitt stræv; og veidefang på ville heid er maten borni deira fær.
Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.
6 Dei haustar mark ved nattetid, og gudlaus manns vinhage plundrar.
На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
7 Um natti nakne, utan klæde, dei hev for kulden inkje dekkje.
на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,
8 Dei våte vert av regn på fjell, held seg i bergufs utan livd,
мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.
9 Ein farlaus lyt frå moderbarm ein armings klæde gjeng i pant.
Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.
10 Dei nakne gjeng og klædelause, i hunger dei på kornband dreg.
Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.
11 Dei kreistar olje innum murar, dei persar vin og tyrster lel.
Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!
12 Frå byen høyrest styn av menner, og gjenomstungne skrik um hjelp, men Gud ser ei slik meningsløysa.
Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.
13 Det finst og fiendar åt ljoset; dei kjenner ikkje ljossens vegar og held seg ei på ljossens stigar.
Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.
14 Ved dagsprett mordaren stend upp, slær arm og fatig mann i hel, um natti er han so som tjuven.
На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.
15 Horkaren spæjar etter skyming; han tenkjer: «Inkje auga ser meg.» Sitt andlit gøymer han med maska.
А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“і засло́ну кладе на обличчя.
16 I myrkret bryt dei inn i hus, dei som ved dag seg inne stengjer dei seg inne; av ljoset vil dei ikkje vita.
Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,
17 Myrk natt er morgon for deim alle; for natteskræmslorne dei kjenner.
бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.
18 Snøgt fer han yver vatnet burt, bannstøytt vert jordi hans i landet; til vinberg gjeng han ikkje meir.
Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.
Як посу́ха та спе́ка їдять сніжну во́ду, так шео́л поїсть грі́шників! (Sheol h7585)
20 Av moderlivet gløymd han er, og makkar mettar seg på honom; det ingen er som minnest han; so brotsverk brest liksom eit tre.
Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!
21 Han plundra ho som ikkje fødde, som ufør var til barne-eign; mot enkja gjorde han’kje vel.
Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.
22 Men han styd valdsmann med si kraft, og dei fær atter standa upp som hadde mist all von um livet.
А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!
23 Han styd deim so dei liver trygt, hans augo vaktar deira vegar.
Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:
24 Høgt stig dei, brått - dei er’kje meir - dei sig og døyr som alle andre, vert skorne av som aks på strå.
піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.
25 Er det’kje so? Kven legg imot? Kven gjer no mine ord um inkje?»
Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“
