Jobs 21
1 Då svara Job og sagde:
А Йов відповів та й сказав:
2 «Å høyr då, høyr på mine ord! Gjev i minsto det til trøyst!
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Lat meg få lov å tala ut, so kann du spotta etterpå.
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 Klagar eg vel på menneskje? Og hev eg ikkje grunn til harm?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Vend dykk til meg, og ottast so; legg handi so på dykkar munn.
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 Eg støkk, når eg det kjem i hug; ei bivring gjenom kroppen gjeng.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 Kvifor fær dei gudlause liva, auka i magt som åri gjeng?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 Dei ser si ætt stå fast ikring deim, dei hev sitt avkjøme for augo.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 I fred stend husi deira trygge, Guds svipa råkar ikkje deim;
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 med heppa parast deira fe, og kyrne kastar aldri kalv.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 Dei slepper borni ut som lamb, og gutarne i leiken hoppar;
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 Dei syng til trumma og til cither og frygdar seg ved fløyteljod.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 Til Gud dei segjer: «Haldt deg burte!» Me vil’kje kjenna dine vegar!
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 Kvi skal me tena den Allsterke? Kva gagnar det å be til honom?»
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 «Dei hev’kje lukka si i handi» - Langt burt frå meg med gudlaus råd!
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 Når sloknar lampa for gudlause? Når kjem ulukka yver deim? Gjev han deim straff i vreidesmod?
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 Fer dei vel burt som strå for vind, lik agner som i stormen fyk?
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 «Gud gøymer straffi til hans born.» Nei, sjølv skal mannen straffi kjenna!
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 Lat han få sjå sitt eige fall og drikka harm frå den Allsterke!
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 Kva bryr han seg vel um sitt hus, når månadstalet hans er fullt?
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 Vil nokon hjelpa Gud til kunnskap, han som er domar for dei høgste?
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 Den eine døyr på velmagts høgd, fullkomleg trygg og fredeleg;
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 hans fat er fulle utav mjølk, og i hans bein er mergen frisk;
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 den andre døyr so beisk i hug, hev ingenting av lukka smaka.
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 Dei båe vert i moldi lagde, og deira klednad makkar er.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 Sjå kor eg kjennar dykkar tankar, og dykkar meinkrokar mot meg.
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 De spør: «Kvar er vel stormannshuset? Kvar er det tjeld der gudlause bur?»
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 Hev de’kje høyrt av ferdafolk - de trur vel det som dei fortel -:
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 «Den vonde frå ulukka slepp; han berga vert på vreidedagen.
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 Kven lastar honom for hans ferd? Og straffar honom for hans gjerd?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 Han vert til gravi båren burt, og ved hans gravhaug held dei vakt.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 Søtt søv han under torv i dal, og i hans far all verdi fer, som tallause gjekk fyre honom.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 Det trøystar meg med tome ord; av dykkar svar er sviket att.»
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
