Jobs 19
1 Då svara Job og sagde:
А Йов відповів та й сказав:
2 «Kor lenge vil mi sjel de harma og krasa meg med dykkar ord?
„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
3 Ti gonger hev de no meg spotta; de skjemmest ei å krenkja meg.
Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
4 Hev eg i røyndi mistak gjort, dei mistak er mi eigi sak.
Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
5 Vil de dykk briska imot meg, som um eg lid mi skam med rette?
Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
6 Hugs på at Gud hev bøygt meg ned og spana kringum meg sitt garn.
Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
7 Eg ropar: «Vald!» - men eg fær’kje svar; eg ropar: «Hjelp!» men fær’kje rett.
Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
8 Han stengjer vegen for min fot, og myrker legg han på min stig.
Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
9 Min heidersklædnad drog han av; han frå mitt hovud kransen tok.
Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
10 Mi vern han braut, so eg gjekk under, mi von sleit han lik treet upp.
Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
11 Hans vreide logar meg imot, og for ein fiend’ held han meg.
І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
12 Hans skarar stemner fram mot meg; dei brøyter seg ein veg mot meg og lægrar seg kring tjeldet mitt.
полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
13 Han dreiv ifrå meg mine frendar, og kjenningar vart framande.
Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
14 Skyldfolki held seg burte frå meg, husvenerne hev gløymt meg burt.
мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
15 For hjon og tenar er eg framand; dei held meg for ein ukjend mann.
Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
16 Ei svarar drengen på mitt rop. Eg må med munnen tigga honom;
Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
17 min ande byd imot for kona, eg tevjar ilt for mine sambrør.
Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
18 Jamvel smågutar spottar meg, når eg stend upp, dei talar mot meg.
Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
19 Dei styggjest for meg mine vener, og dei eg elska, snur seg mot meg.
Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
20 Min kropp er berre skin og bein, snaudt hev eg endå tannkjøt att.
До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
21 Hav medynk, medynk, mine vener! Gud hev meg råka med si hand.
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
22 Kvifor skal de som Gud meg jaga, og vert ei mette av mitt kjøt?
Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
23 Å, gjev at mine ord vart skrivne, og i ei bok vart rita inn,
О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
24 ja, vart med jarnmeitel og bly for ævleg tid i berget hogne!
коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
25 Eg veit at min utløysar liver, til sist han yver moldi kjem.
Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
26 Og når mi hud er øydelagd, ut frå mitt kjøt då ser eg Gud,
цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
27 eg honom ser som venen min, mitt auga ser det, ingen framand! Å, nyro lengtar i mitt liv!
сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
28 De segjer: «Me vil jaga honom!» - som um orsaki låg hjå meg!
Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
29 Men de lyt agta dykk for sverdet; for vreide vert ved sverdet straffa. Og de skal vita: domen kjem.»
то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
