Jobs 17
1 Mi ånd er knekt, mitt liv er sløkt, no hev eg berre gravi att.
Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
2 Eg hæding finn på kvar ein kant, ved deira tråss lyt auga dvelja.
Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
3 Å, set eit pant for meg hjå deg! Kven elles skal meg handslag gjeva?
Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
4 Du stengde deira sjæl for skyn; difor vil du ikkje lyfta deim.
Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
5 Den som gjev vener burt til plundring, hans søner sloknar augo på.
Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
6 Eg er for folk til ordtak sett, som ein dei sputtar beint i syni.
Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
7 Mitt auga sjukt av sorger er, og mine lemer er ein skugge.
З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
8 Dei rettvise støkk yver slikt, og skuldfri harmast på ugudleg.
Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
9 Men rettvis mann sin veg gjeng fram, og magti veks hjå reinhendt mann.
І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
10 Men de - kom berre alle att! Eg ingen vismann finn hjå dykk.
Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
11 Og mine dagar dei kvarv burt; og mine planar slitna sund, dei som mitt hjarta emna på.
Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
12 Men dei gjer natti um til dag, som ljos var næmare enn myrkrer.
вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. (Sheol h7585)
14 Til gravi ropar eg: «Min far!» til makken: «Mor mi! Syster mi!»
До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
15 Kvar vert det då av voni mi? Mi von, kven augnar henne då?
Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
