Salmenes 94
1 Du hevnens Gud, Herre, du hevnens Gud, åpenbar dig i herlighet!
Бог помсти — Господь, Бог помсти з'явився, —
2 Reis dig, du jordens dommer, la gjengjeldelse komme over de overmodige!
піднеси́ся, о Су́дде землі, бундю́чним запла́ту віддай!
3 Hvor lenge skal de ugudelige, Herre, hvor lenge skal de ugudelige fryde sig?
Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втіша́тися будуть?
4 De utgyder en strøm av ord, de fører frekk tale; alle de som gjør urett, taler store ord.
Доки бу́дуть верзти́, говорити бундю́чно, доки будуть пиша́тись злочинці?
5 Ditt folk, Herre, knuser de, og din arv plager de.
Вони тиснуть наро́д Твій, о Господи, а спадок Твій вони му́чать.
6 Enken og den fremmede slår de ihjel, og farløse myrder de.
Вдову́ та чужи́нця вбивають вони, і мордують сирі́т
7 Og de sier: Herren ser ikke, og Jakobs Gud gir ikke akt.
та й говорять: „Не бачить Господь, і не завва́жить Бог Яковів“.
8 Gi dog akt, I ufornuftige blandt folket, og I dårer, når vil I bli kloke?
Зрозумійте це ви, нерозумні в наро́ді, а ви, убогі на розум, коли набере́теся глу́зду?
9 Mon han som planter øret, ikke skulde høre? Mon han som skaper øiet, ikke skulde se?
Хіба Той, що ухо щепи́в, — чи Він не почує? Хіба Той, що око створи́в, — чи Він не побачить?
10 Mon han som refser hedningene, ikke skulde straffe, han som gir menneskene forstand?
Хіба Той, що карає наро́ди, — чи Він не скарта́є, Він, що навчає люди́ну знання́?
11 Herren kjenner menneskenes tanker, han vet at de er tomhet.
Господь знає всі лю́дські думки́, що марно́та вони!
12 Salig er den mann som du, Herre, refser og gir lærdom av din lov
Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Зако́ну Свого навчаєш його́,
13 for å gi ham ro for onde dager, inntil det blir gravd en grav for den ugudelige.
щоб його заспоко́їти від лиходе́ння, аж поки не ви́копана буде яма безбожному,
14 For Herren skal ikke forkaste sitt folk og ikke forlate sin arv;
бо Господь не опустить наро́ду Свого, а спа́дку Свого не поли́шить,
15 for dommen skal vende tilbake til rettferdighet, og alle de opriktige av hjertet skal gi den medhold.
бо до праведности суд пове́рнеться, а за ним — всі невинного серця!
16 Hvem reiser sig for mig imot de onde? Hvem stiller sig frem for mig imot dem som gjør urett?
Хто встане зо мною навпроти злости́вих, хто встане зо мною навпроти злочинців?
17 Dersom ikke Herren var min hjelp, vilde min sjel snart bo i dødsrikets stillhet.
Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя тро́хи була́ б не лягла́ в царство смерти!
18 Når jeg sier: Min fot vakler, da holder din miskunnhet mig oppe, Herre!
Коли я кажу: „Похитнулась нога моя“, то, Господи, милість Твоя підпира́є мене!
19 Når mine urolige tanker i mitt hjerte blir mange, da husvaler din trøst min sjel.
Коли мої думки́ болючі в нутрі́ моїм мно́жаться, то розради Твої веселять мою душу!
20 Har vel fordervelsens domstol noget samfund med dig, der hvor de skaper urett under skinn av rett?
Чи престол беззако́ния з Тобою з'єдна́ється, той, що гріх учиняє над право?
21 De slår sig skarevis sammen imot den rettferdiges sjel, og uskyldig blod dømmer de skyldig.
Збираються проти душі справедли́вого, і чисту кров винува́тять.
22 Da blir Herren mig en borg, og min Gud min tilflukts klippe.
І Господь став для мене тверди́нею, і мій Бог став за скелю приту́лку мого,
23 Og han lar deres urett komme tilbake over dem, og for deres ondskaps skyld skal han utrydde dem; ja, Herren vår Gud skal utrydde dem.
і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!
