Salmenes 94
1 Du hevnens Gud, Herre, du hevnens Gud, åpenbar dig i herlighet!
О Боже помсти, Господи, Боже помсти, з’яви Себе!
2 Reis dig, du jordens dommer, la gjengjeldelse komme over de overmodige!
Піднімися, Судде землі, віддай гордим по заслугам!
3 Hvor lenge skal de ugudelige, Herre, hvor lenge skal de ugudelige fryde sig?
Аж доки нечестиві, Господи, доки нечестиві торжествувати будуть?
4 De utgyder en strøm av ord, de fører frekk tale; alle de som gjør urett, taler store ord.
Вивергають, промовляють вони пиху, нахваляються всі, хто чинить гріх.
5 Ditt folk, Herre, knuser de, og din arv plager de.
Народ Твій, Господи, вони вражають ударами й пригнічують Твій спадок.
6 Enken og den fremmede slår de ihjel, og farløse myrder de.
Вдову й приходька вбивають, сироту гублять
7 Og de sier: Herren ser ikke, og Jakobs Gud gir ikke akt.
кажучи: «Не бачить Господь, і не вникає [в це] Бог Якова».
8 Gi dog akt, I ufornuftige blandt folket, og I dårer, når vil I bli kloke?
Схаменіться, невігласи серед народу! Коли ви станете розумнішими, безумці?
9 Mon han som planter øret, ikke skulde høre? Mon han som skaper øiet, ikke skulde se?
Той, Хто насадив вухо, хіба не почує? Чи Той, Хто око створив, не побачить?
10 Mon han som refser hedningene, ikke skulde straffe, han som gir menneskene forstand?
Той, Хто народи карає, хіба не докорить? Той, Хто сам людині дає знання?
11 Herren kjenner menneskenes tanker, han vet at de er tomhet.
Господь знає думки людини, що вони – марнота.
12 Salig er den mann som du, Herre, refser og gir lærdom av din lov
Блаженний муж, якого Ти наставляєш, Господи, і Законом Твоїм навчаєш його,
13 for å gi ham ro for onde dager, inntil det blir gravd en grav for den ugudelige.
щоб заспокоїти його у дні лиха, поки буде викопана яма нечестивому!
14 For Herren skal ikke forkaste sitt folk og ikke forlate sin arv;
Адже не покине Господь народу Свого й спадку Свого не полишить.
15 for dommen skal vende tilbake til rettferdighet, og alle de opriktige av hjertet skal gi den medhold.
Суд знову стане справедливим, і підуть услід за ним усі, праведні серцем.
16 Hvem reiser sig for mig imot de onde? Hvem stiller sig frem for mig imot dem som gjør urett?
Хто стане за мене проти злодіїв? Хто стоятиме за мене проти тих, що чинять гріх?
17 Dersom ikke Herren var min hjelp, vilde min sjel snart bo i dødsrikets stillhet.
Якби Господь не був допомогою моєю, то оселилася б душа моя в [країні] мовчання.
18 Når jeg sier: Min fot vakler, da holder din miskunnhet mig oppe, Herre!
Коли сказав я: «Хитається нога моя», милість Твоя, Господи, підтримала мене.
19 Når mine urolige tanker i mitt hjerte blir mange, da husvaler din trøst min sjel.
Коли тривожні думки множаться в нутрі моєму, Твоя втіха збадьорює мою душу.
20 Har vel fordervelsens domstol noget samfund med dig, der hvor de skaper urett under skinn av rett?
Хіба може мати щось спільне з Тобою престол загибелі, що діє всупереч постанові [Закону]?
21 De slår sig skarevis sammen imot den rettferdiges sjel, og uskyldig blod dømmer de skyldig.
Натовпом тиснуть вони на душу праведника, і кров невинну засуджують [на страту].
22 Da blir Herren mig en borg, og min Gud min tilflukts klippe.
Але Господь став моєю твердинею, і Бог мій – скеля мого притулку.
23 Og han lar deres urett komme tilbake over dem, og for deres ondskaps skyld skal han utrydde dem; ja, Herren vår Gud skal utrydde dem.
Він поверне проти них їхні власні гріхи і їхніми ж злодійствами знищить їх; знищить їх Господь, Бог наш.
