Salmenes 90
1 En bønn av Moses, den Guds mann. Herre! Du har vært oss en bolig fra slekt til slekt.
Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Владико, Ти був пристановищем нашим з роду в рід.
2 Før fjellene blev til, og du skapte jorden og jorderike, ja fra evighet til evighet er du, Gud.
Перш ніж народилися гори й Ти утворив землю і всесвіт, від віку й до віку Ти – Бог.
3 Du byder mennesket vende tilbake til støv og sier: Vend tilbake, I menneskebarn!
Ти повертаєш людину назад у порох і кажеш: «Поверніться назад, сини людські!»
4 For tusen år er i dine øine som den dag igår når den farer bort, som en vakt om natten.
Адже тисяча років в очах Твоїх, немов день вчорашній, що минає, як сторожа вночі.
5 Du skyller dem bort, de blir som en søvn. Om morgenen er de som det groende gress;
Потоком Ти несеш людей, немов сон минули вони; як трава, що вранці сходить,
6 om morgenen blomstrer det og gror, om aftenen visner det og blir tørt.
вранці цвіте й рясніє, а ввечері в’яне й засихає.
7 For vi har gått til grunne ved din vrede, og ved din harme er vi faret bort med forferdelse.
Ми щезаємо у гніві Твоєму, і через лють Твою ми збентежені.
8 Du har satt våre misgjerninger for dine øine, vår skjulte synd for ditt åsyns lys.
Ти поклав наші беззаконня перед Собою, наші приховані [гріхи вивів] на світло Твого обличчя.
9 For alle våre dager er bortflyktet i din vrede; vi har levd våre år til ende som et sukk.
Бо всі дні наші проходять у люті Твоїй; роки наші згасають, немов стогін.
10 Vårt livs tid, den er sytti år og, når der er megen styrke, åtti år, og dets herlighet er møie og tomhet; for hastig blev vi drevet fremad, og vi fløi avsted.
Днів наших – сімдесят років, а якщо є сила, то вісімдесят років, і найкраще в них [забирає] праця й смуток; вони минають швидко, і ми відлітаємо.
11 Hvem kjenner din vredes styrke og din harme, således som frykten for dig krever?
Хто знає силу гніву Твого? Страх перед Тобою, [настільки великий], як і лють Твоя.
12 Lær oss å telle våre dager, at vi kan få visdom i hjertet!
Навчи нас так лічити дні наші, щоб ми набули мудре серце.
13 Vend om, Herre! Hvor lenge? Ha medynk med dine tjenere!
Повернися ж, Господи, доки так буде? Змилуйся над рабами Твоїми!
14 Mett oss, når morgenen kommer, med din miskunnhet, så vil vi juble og være glade alle våre dager!
Насичуй нас милістю Твоєю вранці, тоді ми веселитися й радіти будемо по всі дні наші.
15 Gled oss så mange dager som du har plaget oss, så mange år som vi har sett ulykke!
Дай нам порадіти за ті дні, коли Ти упокорював нас, за ті роки, коли ми бачили лихо.
16 La din gjerning åpenbares for dine tjenere og din herlighet over deres barn!
Нехай з’явиться Твоє діло рабам Твоїм, і велич Твоя – синам їхнім.
17 Og Herrens, vår Guds liflighet være over oss, og våre henders gjerning fremme du for oss, ja, våre henders gjerning, den fremme du!
І нехай перебуватиме прихильність Володаря, Бога нашого, на нас. Справу рук наших утверди для нас, справу рук наших зміцни нам.
