Salmenes 78
1 En læresalme av Asaf. Lytt, mitt folk, til min lære, bøi eders ører til min munns ord!
Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
2 Jeg vil oplate min munn med tankesprog, jeg vil la utstrømme gåtefulle ord fra fordums tid.
Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
3 Det vi har hørt og vet, og det våre fedre har fortalt oss,
які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
4 det vil vi ikke dølge for deres barn, men for den kommende slekt fortelle Herrens pris og hans styrke og de undergjerninger som han har gjort.
Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
5 Han har reist et vidnesbyrd i Jakob og satt en lov i Israel, som han bød våre fedre å kunngjøre sine barn,
Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
6 forat den kommende slekt, de barn som skulde fødes, kunde kjenne dem, kunde stå frem og fortelle dem for sine barn
щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
7 og sette sitt håp til Gud og ikke glemme Guds gjerninger, men holde hans bud
Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
8 og ikke være som deres fedre, en opsetsig og gjenstridig slekt, en slekt som ikke gjorde sitt hjerte fast, og hvis ånd ikke var trofast mot Gud.
Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
9 Efra'ims barn, de rustede bueskyttere, vendte om på stridens dag.
Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
10 De holdt ikke Guds pakt og vilde ikke vandre i hans lov,
Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
11 og de glemte hans store gjerninger og de under som han hadde latt dem se.
Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
12 For deres fedres øine hadde han gjort under i Egyptens land, på Soans mark.
Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
13 Han kløvde havet og lot dem gå gjennem det og lot vannet stå som en dynge.
Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
14 Og han ledet dem ved skyen om dagen og hele natten ved ildens lys.
Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
15 Han kløvde klipper i ørkenen og gav dem å drikke som av store vanndyp.
Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
16 Og han lot bekker gå ut av klippen og vann flyte ned som strømmer.
Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
17 Men de blev ennu ved å synde mot ham, å være gjenstridige mot den Høieste i ørkenen.
Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
18 Og de fristet Gud i sitt hjerte, så de krevde mat efter sin lyst.
Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
19 Og de talte mot Gud, de sa: Kan vel Gud dekke bord i ørkenen?
Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
20 Se, han har slått klippen så det fløt ut vann, og bekker strømmet over; mon han også kan gi brød, eller kan han komme med kjøtt til sitt folk?
Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
21 Derfor, da Herren hørte det, harmedes han, og ild optendtes mot Jakob, og vrede reiste sig mot Israel,
Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
22 fordi de ikke trodde på Gud og ikke stolte på hans frelse.
бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
23 Og han gav skyene der oppe befaling og åpnet himmelens porter.
Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
24 Og han lot manna regne over dem til føde og gav dem himmelkorn.
і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
25 Englebrød åt enhver; han sendte dem næring til mette.
Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
26 Han lot østenvinden fare ut i himmelen og førte sønnenvinden frem ved sin styrke.
Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
27 Og han lot kjøtt regne ned over dem som støv og vingede fugler som havets sand,
Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
28 og han lot dem falle ned midt i deres leir, rundt omkring deres boliger.
яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
29 Og de åt og blev såre mette, og det de lystet efter, gav han dem.
Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
30 De hadde ennu ikke latt fare det de lystet efter, ennu var deres mat i deres munn,
Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
31 da reiste Guds vrede sig mot dem, og han herjet blandt deres kraftfulle menn, og Israels unge menn slo han ned.
як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
32 Med alt dette syndet de enda og trodde ikke på hans undergjerninger.
Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
33 Derfor lot han deres dager svinne bort i tomhet og deres år i forskrekkelse.
Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
34 Når han herjet blandt dem, da spurte de efter ham og vendte om og søkte Gud
Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
35 og kom i hu at Gud var deres klippe, og den høieste Gud deres gjenløser.
І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
36 Men de smigret for ham med sin munn og løi for ham med sin tunge.
Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
37 Og deres hjerte hang ikke fast ved ham, og de var ikke tro mot hans pakt.
та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
38 Men han, han er miskunnelig, han tilgir misgjerning og forderver ikke; mange ganger lot han sin vrede vende om og lot ikke all sin harme bryte frem.
Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
39 Og han kom i hu at de var kjød, et åndepust som farer avsted og ikke kommer tilbake.
Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
40 Hvor titt var de ikke gjenstridige mot ham i ørkenen, gjorde ham sorg på de øde steder!
Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
41 Og de fristet Gud på ny og krenket Israels Hellige.
Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
42 De kom ikke hans hånd i hu den dag han forløste dem fra fienden,
Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
43 han som gjorde sine tegn i Egypten og sine under på Soans mark.
коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
44 Han gjorde deres elver til blod, og sine rinnende vann kunde de ikke drikke.
Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
45 Han sendte imot dem fluesvermer som fortærte dem, og frosk som fordervet dem.
Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
46 Og han gav gnageren deres grøde og gresshoppen deres høst.
Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
47 Han slo deres vintrær ned med hagl og deres morbærtrær med haglstener.
Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
48 Og han overgav deres fe til haglet og deres hjorder til ildsluer.
Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
49 Han slapp sin brennende vrede løs mot dem, harme og forbitrelse og trengsel, en sending av ulykkes-bud.
Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
50 Han brøt vei for sin vrede, sparte ikke deres sjel for døden, overgav deres liv til pesten.
Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
51 Og han slo alle førstefødte i Egypten, styrkens førstegrøde i Kams telter.
І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
52 Og han lot sitt folk bryte op som en fåreflokk og førte dem som en hjord i ørkenen.
Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
53 Og han ledet dem tryggelig, og de fryktet ikke, men havet skjulte deres fiender.
Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
54 Og han førte dem til sitt hellige landemerke, til det berg hans høire hånd hadde vunnet.
І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
55 Og han drev hedningene ut for deres åsyn og lot deres land tilfalle dem som arvedel og lot Israels stammer bo i deres telter.
Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
56 Men de fristet Gud, den Høieste, og var gjenstridige mot ham, og de aktet ikke på hans vidnesbyrd.
Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
57 De vek av og var troløse, som deres fedre, de vendte om, likesom en bue som svikter.
І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
58 Og de vakte hans harme med sine offerhauger og gjorde ham nidkjær med sine utskårne billeder.
Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
59 Gud hørte det og blev vred, og han blev såre kjed av Israel.
Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
60 Og han forlot sin bolig i Silo, det telt han hadde opslått blandt menneskene.
Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
61 Og han overgav sin styrke til fangenskap og sin herlighet i fiendens hånd.
І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
62 Og han overgav sitt folk til sverdet og harmedes på sin arv.
Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
63 Ild fortærte dets unge menn, og dets jomfruer fikk ingen brudesang.
Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
64 Dets prester falt for sverdet, og dets enker holdt ikke klagemål.
Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
65 Da våknet Herren som en sovende, som en helt som jubler av vin.
Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
66 Og han slo sine motstandere tilbake, påførte dem en evig skam.
І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
67 Og han forkastet Josefs telt og utvalgte ikke Efra'ims stamme,
Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
68 men han utvalgte Juda stamme, Sions berg som han elsket.
Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
69 Og han bygget sin helligdom lik høie fjell, lik jorden, som han har grunnfestet for evig tid.
Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
70 Og han utvalgte David, sin tjener, og tok ham fra fårehegnene;
І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
71 fra de melkende får som han gikk bakefter, hentet han ham til å vokte Jakob, sitt folk, og Israel, sin arv.
привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
72 Og han voktet dem efter sitt hjertes opriktighet og ledet dem med sin forstandige hånd.
І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
