Salmenes 77
1 Til sangmesteren, for Jedutun; av Asaf; en salme. Min røst er til Gud, og jeg vil rope; min røst er til Gud, og han vil vende øret til mig.
Для дириґента хору. Для Єдуту́на. Псалом Асафів. Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
2 På min nøds dag søker jeg Herren; min hånd er utrakt om natten og blir ikke trett, min sjel vil ikke la sig trøste.
В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
3 Jeg vil komme Gud i hu og sukke; jeg vil gruble, og min ånd vansmekter. (Sela)
згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! (Се́ла)
4 Du holder mine øine oppe i nattevaktene; jeg er urolig og taler ikke.
Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
5 Jeg tenker på fordums dager, på de lengst fremfarne år.
Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
6 Jeg vil komme i hu mitt strengespill om natten, i mitt hjerte vil jeg gruble, og min ånd ransaker.
свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
7 Vil da Herren forkaste i all evighet, og vil han ikke mere bli ved å vise nåde?
Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
8 Er det for all tid ute med hans miskunnhet? er hans løfte blitt til intet slekt efter slekt?
Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
9 Har Gud glemt å være nådig? Har han i vrede tillukket sin barmhjertighet? (Sela)
Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? (Се́ла)
10 Jeg sier: Dette er min plage, det er år fra den Høiestes høire hånd.
І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
11 Jeg vil forkynne Herrens gjerninger; for jeg vil komme dine under i hu fra fordums tid.
Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
12 Og jeg vil eftertenke alt ditt verk, og på dine store gjerninger vil jeg grunde.
і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
13 Gud! Din vei er i hellighet; hvem er en gud stor som Gud?
Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
14 Du er den Gud som gjør under; du har kunngjort din styrke blandt folkene.
Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
15 Du har forløst ditt folk med velde, Jakobs og Josefs barn. (Sela)
Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! (Се́ла)
16 Vannene så dig, Gud, vannene så dig, de bevet, ja avgrunnene skalv.
Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
17 Skyene utøste vann, himlene lot sin røst høre, ja dine piler fløi hit og dit.
Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
18 Din tordens røst lød i stormhvirvelen, lyn lyste op jorderike, jorden bevet og skalv.
Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
19 Gjennem havet gikk din vei, og dine stier gjennem store vann, og dine fotspor blev ikke kjent.
Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
20 Du førte ditt folk som en hjord ved Moses' og Arons hånd.
Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
