Salmenes 73
1 En salme av Asaf. Ja, Gud er god mot Israel, mot de rene av hjertet.
Псалом Асафів. Який же добрий Бог до Ізраїля, до чистих серцем!
2 Men jeg - nær hadde mine føtter snublet, på lite nær var mine trin glidd ut.
А в мене ледь не похитнулися мої ноги, мало не втратили опору мої стопи,
3 For jeg harmedes over de overmodige da jeg så at det gikk de ugudelige vel.
коли я позаздрив нерозумним, побачивши добробут нечестивих!
4 For de er fri for lidelser inntil sin død, og deres styrke er vel ved makt.
Адже немає в них страждань до самої смерті й тіла їхні пашіють здоров’ям.
5 De kjenner ikke til nød som andre folk, og de blir ikke plaget som andre mennesker.
Вони вільні від тягарів людських, і труднощі людські не торкаються їх.
6 Derfor er overmot deres halssmykke, vold omhyller dem som et klædebon.
Тому пиха вкрила їм шию намистом, насильство вдягає їх неначе шати.
7 Deres øine står ut av fedme, hjertets tanker bryter frem.
Вирячилися від жиру їхні очі – збулися [в них] розбещені задуми серця.
8 De håner og taler i ondskap om undertrykkelse; fra det høie taler de.
Глузують і говорять злісно, розмовляють зухвало про пригнічення.
9 De løfter sin munn op til himmelen, og deres tunge farer frem på jorden.
На небеса зазіхають вуста їхні, і язик їхній по землі походжає.
10 Derfor får de sitt folk til å vende sig om til dem, og vann i overflod suger de i sig.
Тому туди ж народ Його звертається, п’ють собі жадібно воду повною мірою.
11 Og de sier: Hvorledes skulde Gud vite noget? Er det vel kunnskap hos den Høieste?
Вони говорять: «Як дізнається Бог? Хіба є знання у Всевишнього?
12 Se, dette er de ugudelige, og evig trygge vokser de i velmakt.
Ось вони нечестиві, але завжди безтурботні й примножують статки!»
13 Ja, forgjeves har jeg renset mitt hjerte og tvettet mine hender i uskyld;
Так чи не дарма я тримав у чистоті моє серце й обмивав у невинності мої руки?
14 jeg blev dog plaget hele dagen, og hver morgen kom til mig med tukt.
Я був уражений картанням цілий день і докорами сумління – щоранку.
15 Dersom jeg hadde sagt: Jeg vil tale således, se, da hadde jeg vært troløs mot dine barns slekt.
Якби сказав я сам собі: «Буду міркувати, як вони!», то цим я зрадив би рід синів Твоїх.
16 Og jeg tenkte efter for å forstå dette; det var en plage i mine øine
І роздумував я, щоб пізнати це, але воно було тяжким в очах моїх.
17 - inntil jeg gikk inn i Guds helligdommer og gav akt på deres endelikt.
Аж поки не увійшов я до святилища Божого й не зрозумів, яким буде їхній кінець.
18 Ja, på glatte steder setter du dem; du lot dem falle, så de gikk til grunne.
Так, Ти ставиш їх на стежках слизьких і [потім] штовхаєш їх до загибелі.
19 Hvor de blev ødelagt i et øieblikk! De gikk under og tok ende med forferdelse.
Як несподівано вони перетворилися на руїну, зникли, згинули від жаху!
20 Likesom en akter for intet en drøm når en har våknet op, således akter du, Herre, deres skyggebillede for intet når du våkner op.
Як сновидіння [зникає] після пробудження, так і Ти, Владико, повставши, їхні мрії обернеш на сором.
21 Når mitt hjerte var bittert, og det stakk mig i mine nyrer,
Коли ж серце моє гарячилося й нутрощі мої терзалися,
22 da var jeg ufornuftig og forstod intet; som et dyr var jeg imot dig.
тоді я був невігласом і нерозумним, мов худоба, перед Тобою.
23 Men jeg blir alltid hos dig, du har grepet min høire hånd.
Та я завжди з Тобою: Ти тримаєш мою правицю у [Своїй] руці.
24 Du leder mig ved ditt råd, og derefter optar du mig i herlighet.
Ти ведеш мене Своєю порадою, а потім приймеш мене у славу.
25 Hvem har jeg ellers i himmelen? Og når jeg har dig, har jeg ikke lyst til noget på jorden.
Хто є в мене на небі, [крім Тебе]? Коли Ти зі мною, нічого на землі не хочу!
26 Vansmekter enn mitt kjød og mitt hjerte, så er dog Gud mitt hjertes klippe og min del evindelig.
Виснажилося моє тіло й моє серце, та скеля серця мого й доля моя навіки – Бог!
27 For se, de som holder sig borte fra dig, går til grunne; du utrydder hver den som faller fra dig i hor.
Ось ті, хто далекий від Тебе, загинуть; Ти знищиш усіх, хто блукає [вдалині] від Тебе.
28 Men for mig er det godt å holde mig nær til Gud; jeg setter min lit til Herren, Israels Gud, for å fortelle alle dine gjerninger.
А щодо мене, то добре мені наближатися до Бога; у Володаря Господа мій притулок, щоб я міг звіщати Його діяння.
