Salmenes 56
1 Til sangmesteren; efter "Den målløse due på de fjerne steder"; av David; en gyllen sang da filistrene grep ham i Gat. Vær mig nådig, Gud! for mennesker vil opsluke mig; hele dagen trenger de mig med krig.
Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті. Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!
2 Mine fiender søker å opsluke mig hele dagen; for mange er de som strider mot mig i overmot.
Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!
3 På den dag jeg frykter, setter jeg min lit til dig.
Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —
4 Ved Gud priser jeg hans ord; til Gud setter jeg min lit, jeg frykter ikke; hvad skulde kjød kunne gjøre mig?
я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учи́нить мені?
5 Hele dagen forvender de mine ord; alle deres tanker er mig imot til det onde.
Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:
6 De slår sig sammen, de lurer, de tar vare på mine trin, fordi de står mig efter livet.
слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,
7 Skulde de undslippe tross sin ondskap? Støt folkeslag ned i vrede, Gud!
так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!
8 Hvor ofte jeg har flyktet, det har du tellet; mine tårer er gjemt i din flaske; står de ikke i din bok?
Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?
9 Da skal mine fiender vende tilbake, på den dag jeg roper; dette vet jeg at Gud er med mig.
Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,
10 Ved Gud priser jeg ordet; ved Herren priser jeg ordet.
і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!
11 Til Gud setter jeg min lit, jeg frykter ikke; hvad skulde et menneske kunne gjøre mig?
На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?
12 På mig, Gud, hviler løfter til dig; jeg vil betale dig med takksigelser.
На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.
13 For du har fridd min sjel fra døden, ja mine føtter fra fall, så jeg kan vandre for Guds åsyn i de levendes lys.
Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?
