Salmenes 56

1 Til sangmesteren; efter "Den målløse due på de fjerne steder"; av David; en gyllen sang da filistrene grep ham i Gat. Vær mig nådig, Gud! for mennesker vil opsluke mig; hele dagen trenger de mig med krig.

Керівнику хору. На мотив «Голубка в далекій діброві». Міхтам Давидів, коли филистимляни схопили його в Ґаті. Помилуй мене, Боже, бо цькує мене людина, цілий день, нападаючи, тисне на мене.

2 Mine fiender søker å opsluke mig hele dagen; for mange er de som strider mot mig i overmot.

Цькують мене супротивники цілий день: багато-бо тих, хто гордовито воює проти мене.

3 På den dag jeg frykter, setter jeg min lit til dig.

У день страху я на Тебе покладаю надію.

4 Ved Gud priser jeg hans ord; til Gud setter jeg min lit, jeg frykter ikke; hvad skulde kjød kunne gjøre mig?

Я сподіваюся на Бога, Чиє слово прославляю, на Бога тільки й не боюся: що зробить мені тілесна [істота]?

5 Hele dagen forvender de mine ord; alle deres tanker er mig imot til det onde.

Цілий день мої слова перекручують, усі їхні думки щодо мене – лише зло.

6 De slår sig sammen, de lurer, de tar vare på mine trin, fordi de står mig efter livet.

Вони сперечаються, спостерігають, стежать за моїми кроками, чатують на мою душу.

7 Skulde de undslippe tross sin ondskap? Støt folkeslag ned i vrede, Gud!

Не дай же їм уникнути кари за беззаконня; у гніві, Боже, кинь долілиць народи.

8 Hvor ofte jeg har flyktet, det har du tellet; mine tårer er gjemt i din flaske; står de ikke i din bok?

О, якби полічив Ти мої поневіряння! Збери мої сльози в посудину, – хіба ж вони не у Твоїй книзі?

9 Da skal mine fiender vende tilbake, på den dag jeg roper; dette vet jeg at Gud er med mig.

Тоді вороги мої обернуться назад, коли я покличу Тебе. Через це дізнаюсь я, що Бог зі мною.

10 Ved Gud priser jeg ordet; ved Herren priser jeg ordet.

На Бога, Чиє слово я прославляю, на Господа, Чиє слово я славлю,

11 Til Gud setter jeg min lit, jeg frykter ikke; hvad skulde et menneske kunne gjøre mig?

на Бога покладаюсь я, тому не боятимуся: що зробить мені людина?

12 På mig, Gud, hviler løfter til dig; jeg vil betale dig med takksigelser.

На мені, Боже, обітниці, що дав я Тобі, – я виконаю [обіцяні] Тобі жертви подяки.

13 For du har fridd min sjel fra døden, ja mine føtter fra fall, så jeg kan vandre for Guds åsyn i de levendes lys.

Бо Ти визволив мою душу від смерті, не дав спіткнутися нозі моїй, щоб я ходив перед Богом у світлі життя.