Salmenes 50
1 En salme av Asaf. Den Allmektige, Gud Herren, taler og kaller på jorden fra solens opgang til dens nedgang.
Псалом Асафів.
2 Fra Sion, skjønnhetens krone, stråler Gud frem.
Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
3 Vår Gud kommer og skal ikke tie; ild fortærer for hans åsyn, og omkring ham stormer det sterkt.
Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
4 Han kaller på himmelen der oppe og på jorden for å dømme sitt folk:
Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
5 Samle til mig mine fromme, som har inngått pakt med mig om offer!
„Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
6 Og himmelen kunngjør hans rettferdighet; for Gud er den som skal dømme. (Sela)
І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
7 Hør, mitt folk, jeg vil tale, Israel, jeg vil vidne for dig: Gud, din Gud, er jeg.
„Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
8 Ikke for dine offers skyld vil jeg straffe dig; dine brennoffer er alltid for mig.
Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
9 Jeg vil ikke ta okser fra ditt hus eller bukker fra dine hegn.
не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
10 For mig hører alle dyr i skogen til, dyrene på fjellene i tusentall.
бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
11 Jeg kjenner alle fjellenes fugler, og det som rører sig på marken, står for mig.
Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
12 Om jeg hungret, vilde jeg ikke si det til dig; for mig hører jorderike til og alt det som fyller det.
Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
13 Mon jeg skulde ete oksers kjøtt og drikke bukkers blod?
Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
14 Ofre Gud takksigelse og gi den Høieste det du har lovt,
Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
15 og kall på mig på nødens dag, så vil jeg utfri dig, og du skal prise mig.
і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
16 Men til den ugudelige sier Gud: Hvad har du med å fortelle om mine lover og føre min pakt i din munn?
А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
17 Du hater jo tukt og kaster mine ord bak dig.
Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
18 Når du ser en tyv, er du gjerne med ham, og med horkarler gjør du felles sak.
Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
19 Din munn slipper du løs med ondt, og din tunge spinner sammen svik.
Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
20 Du sitter og taler imot din bror, du baktaler din mors sønn.
Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
21 Dette har du gjort, og jeg har tidd; du tenkte jeg var som du; men jeg vil straffe dig og stille det frem for dine øine.
Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
22 Legg merke til dette, I som glemmer Gud, forat jeg ikke skal sønderrive, og det er ingen som redder!
Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
23 Den som ofrer takksigelse, ærer mig, og den som går den rette vei, ham vil jeg la skue Guds frelse.
Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
