Salmenes 44
1 Til sangmesteren; av Korahs barn; en læresalme. Gud, med våre ører har vi hørt, våre fedre har fortalt oss den gjerning du gjorde i deres dager, i fordums dager.
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
2 Du drev hedningene ut med din hånd, men dem plantet du; du ødela folkene, men dem lot du utbrede sig.
Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
3 For ikke ved sitt sverd inntok de landet, og deres arm hjalp dem ikke, men din høire hånd og din arm og ditt åsyns lys; for du hadde behag i dem.
Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
4 Du er min konge, Gud; byd at Jakob skal frelses!
Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
5 Ved dig skal vi nedstøte våre fiender, ved ditt navn skal vi nedtrede dem som reiser sig imot oss.
Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
6 For på min bue stoler jeg ikke, og mitt sverd frelser mig ikke,
бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
7 men du har frelst oss fra våre fiender, og våre avindsmenn har du gjort til skamme.
але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
8 Gud priser vi den hele dag, og ditt navn lover vi evindelig. (Sela)
Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
9 Og enda har du nu forkastet oss og latt oss bli til skamme, og du drar ikke ut med våre hærer.
та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
10 Du lar oss vike tilbake for fienden, og våre avindsmenn tar sig bytte.
Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
11 Du gir oss bort som får til å etes, og spreder oss iblandt hedningene.
Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
12 Du selger ditt folk for intet, og du setter ikke prisen på dem høit.
Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
13 Du gjør oss til hån for våre naboer, til spott og spe for dem som bor omkring oss.
Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
14 Du gjør oss til et ordsprog iblandt hedningene; de ryster på hodet av oss iblandt folkene.
Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
15 Hele dagen står min skam for mine øine, og blygsel dekker mitt ansikt,
Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
16 når jeg hører spotteren og håneren, når jeg ser fienden og den hevngjerrige.
через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
17 Alt dette er kommet over oss, enda vi ikke har glemt dig og ikke sveket din pakt.
Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
18 Vårt hjerte vek ikke tilbake, og våre skritt bøide ikke av fra din vei,
не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
19 så du skulde sønderknuse oss der hvor sjakaler bor, og dekke oss med dødsskygge.
Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
20 Dersom vi hadde glemt vår Guds navn og utbredt våre hender til en fremmed gud,
чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
21 skulde Gud da ikke utforske det? Han kjenner jo hjertets skjulte tanker.
Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
22 Men for din skyld drepes vi hele dagen, vi er regnet som slaktefår.
що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
23 Våkn op! Hvorfor sover du, Herre? Våkn op, forkast ikke for evig tid!
Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
24 Hvorfor skjuler du ditt åsyn, glemmer vår elendighet og vår trengsel?
Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
25 For vår sjel er nedbøid i støvet, vårt legeme nedtrykt til jorden.
Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
26 Reis dig til hjelp for oss, og forløs oss for din miskunnhets skyld!
Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
