Salmenes 44
1 Til sangmesteren; av Korahs barn; en læresalme. Gud, med våre ører har vi hørt, våre fedre har fortalt oss den gjerning du gjorde i deres dager, i fordums dager.
Керівнику хору. Повчання синів Корея. Боже, ми чули своїми вухами, батьки наші розповідали нам про величні діяння, що вчинив Ти у давні дні.
2 Du drev hedningene ut med din hånd, men dem plantet du; du ødela folkene, men dem lot du utbrede sig.
Ти вигнав Своєю рукою народи, а предків наших насадив [на цій землі], Ти вразив племена і вислав їх геть.
3 For ikke ved sitt sverd inntok de landet, og deres arm hjalp dem ikke, men din høire hånd og din arm og ditt åsyns lys; for du hadde behag i dem.
Адже не мечем своїм [батьки наші] взяли у спадок землю і не їхня міцна рука принесла їм перемогу, а Твоя правиця, Твоя міць і світло Твого обличчя, бо Ти вподобав їх.
4 Du er min konge, Gud; byd at Jakob skal frelses!
Ти – Цар мій, Боже. Накажи дати перемогу Якову!
5 Ved dig skal vi nedstøte våre fiender, ved ditt navn skal vi nedtrede dem som reiser sig imot oss.
З Тобою ми здолаємо в битві супротивників наших, в ім’я Твоє потопчемо тих, хто повстав проти нас.
6 For på min bue stoler jeg ikke, og mitt sverd frelser mig ikke,
Бо не на лук свій я покладаю надію і не меч мій дарує мені перемогу.
7 men du har frelst oss fra våre fiender, og våre avindsmenn har du gjort til skamme.
Але Ти рятуєш нас від супротивників наших і ненависників наших вкриваєш ганьбою.
8 Gud priser vi den hele dag, og ditt navn lover vi evindelig. (Sela)
Богом ми хвалимось цілий день і Твоє ім’я прославлятимемо повік. (Села)
9 Og enda har du nu forkastet oss og latt oss bli til skamme, og du drar ikke ut med våre hærer.
Тепер же Ти покинув і посоромив нас, і більше не виходиш разом із воїнствами нашими [на битву].
10 Du lar oss vike tilbake for fienden, og våre avindsmenn tar sig bytte.
Ти змусив нас втікати назад від супротивника, і ненависники наші грабують нас.
11 Du gir oss bort som får til å etes, og spreder oss iblandt hedningene.
Ти віддав нас, як овець, на поїдання і розсіяв нас серед народів.
12 Du selger ditt folk for intet, og du setter ikke prisen på dem høit.
Ти продав народ Твій за безцінь, не отримавши від його продажу жодного зиску.
13 Du gjør oss til hån for våre naboer, til spott og spe for dem som bor omkring oss.
Ти вкрив нас ганьбою перед сусідами нашими, глузуванням і знущанням перед усіма, хто оточує нас.
14 Du gjør oss til et ordsprog iblandt hedningene; de ryster på hodet av oss iblandt folkene.
Приказкою [глузливою] Ти зробив нас серед народів, племена хитають [насмішливо] головами в наш бік.
15 Hele dagen står min skam for mine øine, og blygsel dekker mitt ansikt,
Щодня безчестя моє переді мною, і сором вкриває моє обличчя
16 når jeg hører spotteren og håneren, når jeg ser fienden og den hevngjerrige.
через те, що голос лихослова й глузія [я чую], через ворога й месника.
17 Alt dette er kommet over oss, enda vi ikke har glemt dig og ikke sveket din pakt.
Усе це лихо спіткало нас, хоча ми не забули Тебе й не зрадили Завіту Твого.
18 Vårt hjerte vek ikke tilbake, og våre skritt bøide ikke av fra din vei,
Серця наші не відступили назад, і наші стопи не збочили з Твоєї стежки.
19 så du skulde sønderknuse oss der hvor sjakaler bor, og dekke oss med dødsskygge.
Але Ти вразив нас у [пустельному] місці, де мешкають шакали, і вкрив нас тінню смерті.
20 Dersom vi hadde glemt vår Guds navn og utbredt våre hender til en fremmed gud,
Якби ми забули ім’я Бога нашого й простягнули долоні наші до чужого бога,
21 skulde Gud da ikke utforske det? Han kjenner jo hjertets skjulte tanker.
хіба Бог не виявив би цього? Адже Він знає приховані глибини серця.
22 Men for din skyld drepes vi hele dagen, vi er regnet som slaktefår.
Однак заради Тебе нас убивають щодня, вважають нас за овець, призначених на заколення.
23 Våkn op! Hvorfor sover du, Herre? Våkn op, forkast ikke for evig tid!
Прокинься! Чому Ти спиш, Владико? Пробудись! Не покидай нас навіки.
24 Hvorfor skjuler du ditt åsyn, glemmer vår elendighet og vår trengsel?
Чому Ти ховаєш Своє обличчя, забуваючи про приниження й гніт наш?
25 For vår sjel er nedbøid i støvet, vårt legeme nedtrykt til jorden.
Адже до пороху земного зведена душа наша, до землі прилинуло нутро наше.
26 Reis dig til hjelp for oss, og forløs oss for din miskunnhets skyld!
Повстань, будь нам допомогою! Визволи нас заради милості Твоєї.
