Salmenes 38
1 En salme av David; til ihukommelse. Herre, straff mig ikke i din vrede, og tukt mig ikke i din harme!
Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
2 For dine piler har rammet mig, og din hånd er falt tungt på mig.
бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
3 Det er intet friskt i mitt kjød for din vredes skyld, det er ingen fred i mine ben for min synds skyld.
Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
4 For mine misgjerninger går over mitt hode, som en tung byrde er de mig for tunge.
бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
5 Mine bylder lukter ille, de råtner for min dårskaps skyld.
смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
6 Jeg er kroket, aldeles nedbøiet; hele dagen går jeg i sørgeklær.
Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
7 For mine lender er fulle av brand, og det er intet friskt i mitt kjød.
бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
8 Jeg er kold og stiv og aldeles knust, jeg hyler for mitt hjertes stønnen.
Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
9 Herre, for ditt åsyn er all min lengsel, og mitt sukk er ikke skjult for dig.
Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
10 Mitt hjerte slår heftig, min kraft har sviktet mig, og mine øines lys, endog det er borte for mig.
Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
11 Mine venner og mine frender holder sig i avstand fra min plage, og mine nærmeste står langt borte.
Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
12 Og de som står mig efter livet, setter snarer, og de som søker min ulykke, taler om undergang, og på svik tenker de den hele dag.
Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
13 Og jeg er som en døv, jeg hører ikke, og som en stum, som ikke later op sin munn.
А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
14 Ja, jeg er som en mann som ikke hører, og som ikke har motsigelse i sin munn.
I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
15 For til dig, Herre, står mitt håp; du skal svare, Herre min Gud!
бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
16 For jeg sier: De vil ellers glede sig over mig; når min fot vakler, ophøier de sig over mig.
Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
17 For jeg er nær ved å falle, og min smerte er alltid for mig.
Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
18 For jeg bekjenner min misgjerning, jeg sørger over min synd.
бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
19 Og mine fiender lever, er mektige, og mange er de som hater mig uten årsak.
А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
20 Og de som gjengjelder godt med ondt, står mig imot, fordi jeg jager efter det gode.
Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
21 Forlat mig ikke, Herre! Min Gud, vær ikke langt borte fra mig!
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
22 Skynd dig å hjelpe mig, Herre, min frelse!
поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
