Salmenes 34
1 Av David, da han tedde sig som vanvittig for Abimelek, og denne jog ham fra sig, og han gikk bort. Jeg vil love Herren til enhver tid, hans pris skal alltid være i min munn.
Давидів, коли він удавав був причи́нного перед Авімелехом, що вигнав його, і той пішов. Я благословля́тиму Господа кожного ча́су, хвала́ Йому за́всіди в у́стах моїх!
2 Min sjel skal rose sig av Herren; de saktmodige skal høre det og glede sig.
Душа моя буде хвалитися Господом, — хай це почують слухня́ні, і нехай звеселяться!
3 Pris Herrens storhet med mig, og la oss sammen ophøie hans navn!
Зо мною звели́чуйте Господа, і підносьте Ім'я́ Його ра́зом!
4 Jeg søkte Herren, og han svarte mig, og han fridde mig fra alt det som forferdet mig.
Шукав я був Господа, — і Він озвався до мене, і від усіх небезпе́к мене ви́зволив.
5 De så op til ham og strålte av glede, og deres åsyn rødmet aldri av skam.
Приглядайтесь до Нього — й зася́єте, і не посоро́мляться ваші обличчя!
6 Denne elendige ropte, og Herren hørte, og han frelste ham av alle hans trengsler.
Цей убогий взивав, — і Господь його ви́слухав, і від усіх його бід його ви́зволив.
7 Herrens engel leirer sig rundt omkring dem som frykter ham, og han utfrir dem.
Ангол Господній табо́ром стає кругом тих, хто боїться його́, — і визво́лює їх.
8 Smak og se at Herren er god! Salig er den mann som tar sin tilflukt til ham.
Скушту́йте й побачте, який добрий Госпо́дь, блаженна люди́на, що надію на Нього кладе́!
9 Frykt Herren, I hans hellige! For intet fattes dem som frykter ham.
Бійтеся Господа, всі святії Його, бо ті, що бояться Його, недостатку не мають!
10 De unge løver lider nød og hungrer, men dem som søker Herren, fattes ikke noget godt.
Левчуки́ бідні й голодні, а ті, хто пошукує Господа, недостатку не чують в усьому добрі́.
11 Kom, barn, hør mig! Jeg vil lære eder Herrens frykt.
Ходіть, діти, послухайте мене, — стра́ху Господнього я вас навчу!
12 Hvem er den mann som har lyst til liv, som ønsker sig dager til å se lykke?
Хто та людина, що хоче життя, що любить дні довгі, щоб бачити добро́?
13 Hold din tunge fra ondt og dine leber fra å tale svik!
Свого язика́ бережи від лихого, а уста свої — від гово́рений пі́дступу.
14 Vik fra ondt og gjør godt, søk fred og jag efter den!
Відступися від злого і добре чини, миру шукай і женися за ним!
15 Herrens øine er vendt til de rettferdige, og hans ører til deres rop.
Очі Господні на праведних, уші ж Його — на їхній зойк,
16 Herrens åsyn er imot dem som gjør ondt, for å utrydde deres ihukommelse av jorden.
Господнє лице — на злочинців, щоб ви́нищити їхню пам'ять з землі.
17 Hine roper, og Herren hører, og av alle deres trengsler utfrir han dem.
Коли пра́ведні кли́чуть, то їх чує Господь, і з усіх утисків їхніх визво́лює їх.
18 Herren er nær hos dem som har et sønderbrutt hjerte, og han frelser dem som har en sønderknust ånd.
Господь зламаносе́рдим близьки́й, і впоко́рених духом спасає.
19 Mange er den rettferdiges ulykker, men Herren utfrir ham av dem alle.
Багато лихого для праведного, та його визволя́є Господь з них усіх:
20 Han tar vare på alle hans ben, ikke ett av dem blir sønderbrutt.
Він пильнує всі кості його, — із них жо́дна не зламається!
21 Ulykke dreper den ugudelige, og de som hater den rettferdige, dømmes skyldige.
Зло безбожному смерть заподіє, і винними будуть усі, хто нена́видить праведного.
22 Herren forløser sine tjeneres sjel, og ingen av dem som tar sin tilflukt til ham, dømmes skyldig.
Господь ви́зволить душу рабів Своїх, і винні не будуть усі, хто вдається до Нього!
