< Salmenes 31 >

1 Til sangmesteren; en salme av David. Til dig, Herre, tar jeg min tilflukt. La mig aldri i evighet bli til skamme, frels mig ved din rettferdighet!
Керівнику хору. Псалом Давидів. На Тебе, я Господи, покладаю надію, [тож] нехай не посоромлюся повіки! Врятуй мене у Своїй праведності!
2 Bøi ditt øre til mig, skynd dig og redd mig, vær mig et klippevern, en borg til å frelse mig!
Схили до мене вухо Твоє, поспіши визволити мене, будь для мене скелею пристановища, домом твердині, щоб врятувати мене.
3 For du er min klippe og min borg, og for ditt navns skyld vil du føre og lede mig.
Бо Ти моя скеля й твердиня моя; заради імені Твого веди мене й керуй мною.
4 Du vil føre mig ut av garnet som de lønnlig har lagt for mig; for du er mitt vern.
Витягни мене з тенет, які вони для мене таємно розставили, адже ти моє пристановище.
5 I din hånd overgir jeg min ånd; du forløser mig, Herre, du trofaste Gud.
У руки Твої я ввіряю дух мій; визволи мене, Господи, Боже істини.
6 Jeg hater dem som akter på tomme avguder, men jeg, jeg setter min lit til Herren.
Ненавиджу тих, що шанують марних ідолів; я ж надію покладаю на Господа.
7 Jeg vil fryde og glede mig over din miskunnhet, at du har sett min elendighet, aktet på min sjels trengsler;
Веселитимусь і радітиму Твоєму милосердю, бо Ти побачив моє пригнічення, дізнався про скорботи мого серця
8 du har ikke overgitt mig i fiendehånd, du har satt mine føtter på et rummelig sted.
й не віддав мене в руки ворога мого на поталу, але поставив мої ноги на просторому місці.
9 Vær mig nådig, Herre! for jeg er i trengsel; borttæret av sorg er mitt øie, min sjel og mitt legeme.
Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, згасли від смутку мої очі, моя душа й нутро моє.
10 For mitt liv svinner bort med sorg, og mine år med sukk; min kraft er brutt for min misgjernings skyld, og mine ben er uttæret.
Бо життя моє згасає в журбі, і роки мої – у зітханнях. Моя сила спіткнулася через гріхи мої, і кістки мої виснажилися.
11 For alle mine fienders skyld er jeg blitt til stor spott for mine naboer og til en skrekk for mine kjenninger; de som ser mig på gaten, flyr for mig.
Через усіх супротивників моїх став я ганьбою для своїх сусідів і страхом для тих, хто [добре] знав мене; хто бачить мене на вулиці – тікає від мене.
12 Jeg er glemt og ute av hjertet som en død, jeg er blitt som et ødelagt kar.
Забутий я в серцях [їхніх], немов померлий; став я немов розбитий глек.
13 For jeg hører baktalelse av mange, redsel fra alle kanter, idet de rådslår sammen imot mig; de lurer på å ta mitt liv.
Бо чую я наклепи від багатьох, жах навколо. Змовляються вони разом проти мене, задумують життя моє забрати.
14 Men jeg, jeg setter min lit til dig, Herre! Jeg sier: Du er min Gud.
Але я на Тебе надію покладаю, Господи! Кажу я: «Ти мій Бог!»
15 I din hånd er mine tider; redd mig av mine fienders hånd og fra mine forfølgere!
У Твоїй руці час мого [життя]; визволи мене від руки ворогів моїх і від тих, хто мене переслідує.
16 La ditt åsyn lyse over din tjener, frels mig ved din miskunnhet!
Нехай засяє обличчя Твоє над рабом Твоїм, врятуй мене в милості Твоїй.
17 Herre, la mig ikke bli til skamme! for jeg kaller på dig. La de ugudelige bli til skamme, bli tause i dødsriket! (Sheol h7585)
Господи, нехай не буде мені соромно, що я до Тебе кличу. Нехай соромно стане нечестивим, нехай замовкнуть вони в царстві смерті. (Sheol h7585)
18 La løgnens leber bli målløse, som taler frekt imot den rettferdige med overmot og forakt!
Нехай оніміють вуста брехливі, що проти праведника говорять зухвало, пихато й з презирством.
19 Hvor stor din godhet er, som du har gjemt for dem som frykter dig, som du har vist mot dem som tar sin tilflukt til dig, for menneskenes barns øine!
Які ж великі Твої блага, котрі приховав Ти для тих, хто боїться Тебе, які Ти здійснюєш на очах синів людських для тих, хто надію покладає на Тебе!
20 Du skjuler dem i ditt åsyns skjul for menneskers sammensvergelser, du gjemmer dem i en hytte for tungers kiv.
Ти вкриваєш їх покровом Свого обличчя від [підступних] змов людських, ховаєш їх у наметі [Своєму] від лайливих язиків.
21 Lovet være Herren! for han har underlig vist sin miskunnhet imot mig i en fast by.
Благословенний Господь, Що з’явив мені дивовижну Свою милість, коли я був в оточеному [ворогами] місті.
22 Og jeg, jeg sa i min angst: Jeg er revet bort fra dine øine. Dog hørte du mine inderlige bønners røst, da jeg ropte til dig.
Я ж сказав у тривозі моїй: «Я вигнаний геть від очей Твоїх!» Але Ти почув голос благань моїх, коли я волав до Тебе.
23 Elsk Herren, alle I hans fromme! Herren vokter de trofaste og gjengjelder rikelig den som farer overmodig frem.
Любіть Господа, усі вірні Його! Оберігає Господь відданих [Йому] та відплачує сповна гордим.
24 Vær ved godt mot, og eders hjerte være sterkt, alle I som venter på Herren!
Будьте мужніми й зміцніться серцем, усі, хто на Господа сподівається.

< Salmenes 31 >