Salmenes 22
1 Til sangmesteren; efter "Morgenrødens hind"; en salme av David. Min Gud! Min Gud! Hvorfor har du forlatt mig? Langt borte fra min frelse er min klages ord.
Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
2 Min Gud! Jeg roper om dagen, og du svarer ikke, og om natten, og jeg får ikke tie.
Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
3 Og du er dog hellig, du som troner over Israels lovsanger.
Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
4 Til dig satte våre fedre sin lit; de satte sin lit til dig, og du utfridde dem.
На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
5 Til dig ropte de, og de blev reddet; til dig satte de sin lit, og de blev ikke til skamme.
До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
6 Men jeg er en orm og ikke en mann, menneskers spott og folks forakt.
А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
7 Alle de som ser mig, spotter mig, vrenger munnen, ryster på hodet og sier:
Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
8 Sett din vei i Herrens hånd! Han skal redde ham, han skal utfri ham, siden han har behag i ham.
„Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
9 Ja, du er den som drog mig frem av mors liv, som lot mig hvile trygt ved min mors bryst.
Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
10 På dig er jeg kastet fra mors liv; fra min mors skjød er du min Gud.
На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
11 Vær ikke langt borte fra mig! for trengselen er nær, og det er ingen hjelper.
Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
12 Sterke okser omringer mig, Basans okser kringsetter mig.
Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
13 De spiler op sin munn imot mig som en sønderrivende og brølende løve.
на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
14 Jeg er utøst som vann, og alle mine ben skiller sig at; mitt hjerte er som voks, smeltet midt i mitt liv.
Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
15 Min kraft er optørket som et potteskår, og min tunge henger fast ved mine gommer, og i dødens støv legger du mig.
Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
16 For hunder omringer mig, de ondes hop kringsetter mig; de har gjennemboret mine hender og mine føtter.
Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
17 Jeg kan telle alle mine ben; de ser til, de ser på mig med lyst.
Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
18 De deler mine klær mellem sig og kaster lodd om min kjortel.
Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
19 Men du? Herre, vær ikke langt borte, du min styrke, skynd dig å hjelpe mig!
А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
20 Redd min sjel fra sverdet, mitt eneste fra hunders vold!
Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
21 Frels mig fra løvens gap, og fra villoksenes horn - du bønnhører mig!
Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
22 Jeg vil kunngjøre ditt navn for mine brødre, midt i menigheten vil jeg love dig.
Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
23 I som frykter Herren, lov ham, all Jakobs ætt, ær ham, og frykt for ham, all Israels ætt!
Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
24 For han har ikke foraktet og ikke avskydd den elendiges elendighet og ikke skjult sitt åsyn for ham; men da han ropte til ham, hørte han.
бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
25 Fra dig utgår min pris i en stor forsamling; mine løfter vil jeg holde for deres øine som frykter ham.
Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
26 De saktmodige skal ete og bli mette; de som søker Herren, skal love ham; eders hjerte leve til evig tid!
будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
27 Alle jordens ender skal komme det i hu og vende om til Herren, og alle folkenes slekter skal tilbede for ditt åsyn.
Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
28 For riket hører Herren til, og han hersker over folkene.
бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
29 Alle jordens rikmenn skal ete og tilbede; for hans åsyn skal alle de bøie sig som stiger ned i støvet, og den som ikke kan holde sin sjel i live.
Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
30 Efterkommerne skal tjene ham, der skal fortelles om Herren til efterslekten.
Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
31 De skal komme og kunngjøre hans rettferdighet for det folk som blir født, at han har gjort det.
При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
