Salmenes 22
1 Til sangmesteren; efter "Morgenrødens hind"; en salme av David. Min Gud! Min Gud! Hvorfor har du forlatt mig? Langt borte fra min frelse er min klages ord.
Керівнику хору. На мотив «Лань на світанку». Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, чому Ти покинув мене? [Чому] Ти стоїш осторонь, коли я волаю про порятунок?
2 Min Gud! Jeg roper om dagen, og du svarer ikke, og om natten, og jeg får ikke tie.
Боже мій, я кличу вдень – Ти не відповідаєш, вночі – і немає мені спокою.
3 Og du er dog hellig, du som troner over Israels lovsanger.
Але ж Ти – Святий; Ти, [оточений] хваліннями Ізраїлю, сидиш [на престолі].
4 Til dig satte våre fedre sin lit; de satte sin lit til dig, og du utfridde dem.
На Тебе покладалися батьки наші, надію покладали, і Ти рятував їх.
5 Til dig ropte de, og de blev reddet; til dig satte de sin lit, og de blev ikke til skamme.
До Тебе волали й були визволені, на Тебе надію покладали й не зганьбилися.
6 Men jeg er en orm og ikke en mann, menneskers spott og folks forakt.
Я ж – черв’як, а не людина, ганьба серед людей, засоромлений серед народу.
7 Alle de som ser mig, spotter mig, vrenger munnen, ryster på hodet og sier:
Усі, хто бачить мене, глузують з мене: кепкують вустами, похитують головою.
8 Sett din vei i Herrens hånd! Han skal redde ham, han skal utfri ham, siden han har behag i ham.
«Він покладався на Господа, [тож] нехай визволить його, нехай врятує його, якщо Він його уподобав».
9 Ja, du er den som drog mig frem av mors liv, som lot mig hvile trygt ved min mors bryst.
Ти ж, Господи, вивів мене з утроби, навчив мене довіряти [Тобі] ще біля грудей моєї матері.
10 På dig er jeg kastet fra mors liv; fra min mors skjød er du min Gud.
На Тебе я покинутий від самого народження, від лона матері моєї Ти – мій Бог.
11 Vær ikke langt borte fra mig! for trengselen er nær, og det er ingen hjelper.
Не віддаляйся від мене, адже скорбота близько, а помічника немає.
12 Sterke okser omringer mig, Basans okser kringsetter mig.
Оточили мене численні бугаї, міцні бугаї з Башану обступили мене.
13 De spiler op sin munn imot mig som en sønderrivende og brølende løve.
Пащі свої роззявили на мене, немов лев, що терзає здобич і реве.
14 Jeg er utøst som vann, og alle mine ben skiller sig at; mitt hjerte er som voks, smeltet midt i mitt liv.
Я розлився, як вода, і всі кістки мої роз’єдналися, серце моє перетворилося на віск, розтануло серед моїх нутрощів.
15 Min kraft er optørket som et potteskår, og min tunge henger fast ved mine gommer, og i dødens støv legger du mig.
Моя [життєва] сила висохла, немов череп’я, і язик мій прилип до піднебіння. Ти поклав мене до смертного пороху.
16 For hunder omringer mig, de ondes hop kringsetter mig; de har gjennemboret mine hender og mine føtter.
Пси обступили мене, збіговисько злодіїв оточило мене, прокололи руки мої та ноги мої.
17 Jeg kan telle alle mine ben; de ser til, de ser på mig med lyst.
Усі кістки свої я можу перелічити, а вони вирячилися й глузливо дивляться на мене.
18 De deler mine klær mellem sig og kaster lodd om min kjortel.
Вони ділять між собою мої шати й за одяг мій кидають жереб.
19 Men du? Herre, vær ikke langt borte, du min styrke, skynd dig å hjelpe mig!
А Ти, Господи, не віддаляйся! Сило моя, поспіши мені на допомогу.
20 Redd min sjel fra sverdet, mitt eneste fra hunders vold!
Визволи мою душу від меча, мою єдину – від псів.
21 Frels mig fra løvens gap, og fra villoksenes horn - du bønnhører mig!
Врятуй мене від пащі лева, і від рогів диких биків – смиренну [душу] мою.
22 Jeg vil kunngjøre ditt navn for mine brødre, midt i menigheten vil jeg love dig.
Я звіщатиму ім’я Твоє братам моїм, посеред зібрання хвалитиму Тебе.
23 I som frykter Herren, lov ham, all Jakobs ætt, ær ham, og frykt for ham, all Israels ætt!
Ті, хто Господа боїться, хваліть Його! Усі нащадки Якова славте Його! Тремтіть перед Ним, усі нащадки Ізраїля!
24 For han har ikke foraktet og ikke avskydd den elendiges elendighet og ikke skjult sitt åsyn for ham; men da han ropte til ham, hørte han.
Бо не знехтував Він і не відцурався приниження убогого, і не відвернув обличчя Свого від нього, але почув, коли той волав до Нього.
25 Fra dig utgår min pris i en stor forsamling; mine løfter vil jeg holde for deres øine som frykter ham.
Тобі моя хвала у зібранні великому. Я виконаю обітниці мої перед тими, хто Його боїться.
26 De saktmodige skal ete og bli mette; de som søker Herren, skal love ham; eders hjerte leve til evig tid!
Бідняки їстимуть і наситяться, хвалитимуть Господа ті, хто Його шукає. Нехай живуть повіки серця ваші!
27 Alle jordens ender skal komme det i hu og vende om til Herren, og alle folkenes slekter skal tilbede for ditt åsyn.
Згадають Господа й навернуться до Нього всі краї землі, і поклоняться перед Тобою усі сім’ї народів.
28 For riket hører Herren til, og han hersker over folkene.
Бо Господеві належить царство, Він править народами.
29 Alle jordens rikmenn skal ete og tilbede; for hans åsyn skal alle de bøie sig som stiger ned i støvet, og den som ikke kan holde sin sjel i live.
Усі багатії землі будуть їсти й поклоняться Йому; схиляться на коліна всі, що сходять до [смертного] пороху й не можуть душу свою зберегти живою.
30 Efterkommerne skal tjene ham, der skal fortelles om Herren til efterslekten.
Нащадки служитимуть Йому, розповідатимуть наступному поколінню про Володаря.
31 De skal komme og kunngjøre hans rettferdighet for det folk som blir født, at han har gjort det.
Прийдуть і звіщатимуть Його правду народові, що має народитися, про те, що зробив Він.
