Salmenes 18
1 Til sangmesteren; av Herrens tjener David, som talte denne sangs ord til Herren den dag da Herren hadde utfridd ham av alle hans fienders hånd og av Sauls hånd. Og han sa: Herre, jeg har dig hjertelig kjær, min styrke!
Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова́ цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя,
2 Herren er min klippe og min festning og min frelser; min Gud er min klippe, som jeg setter min lit til, mitt skjold og min frelses horn, min borg.
Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого́, Він башта моя!
3 Jeg påkaller den Høilovede, Herren, og blir frelst fra mine fiender.
Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
4 Dødens rep omspente mig, og fordervelsens strømmer forferdet mig.
Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене!
Тене́та шео́лу мене оточили, і па́стки смертельні мене попере́дили. (Sheol h7585)
6 I min trengsel påkalte jeg Herren, og jeg ropte til min Gud; han hørte fra sitt tempel min røst, og mitt skrik kom for ham, til hans ører.
В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!
7 Da rystet og bevet jorden, og fjellenes grunnvoller skalv, og de rystet, for hans vrede var optendt.
Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
8 Det steg røk op av hans nese, og fortærende ild fra hans munn; glør brente ut av ham.
із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!
9 Og han bøide himmelen og steg ned, og det var mørke under hans føtter.
Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.
10 Og han fór på kjeruber og fløi, og han fór hastig frem på vindens vinger.
Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.
11 Han gjorde mørke til sitt dekke, rundt omkring sig til sitt skjul, mørke vann, tykke skyer.
Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!
12 Frem av glansen foran ham fór hans skyer frem, hagl og gloende kull.
Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
13 Og Herren tordnet i himmelen, den Høieste lot sin røst høre, hagl og gloende kull.
І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
14 Og han utsendte sine piler og spredte dem omkring - lyn i mengde og forvirret dem.
Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.
15 Da kom vannenes strømmer til syne, og jordens grunnvoller blev avdekket ved din trusel, Herre, for din neses åndepust.
Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.
16 Han rakte sin hånd ut fra det høie, han grep mig; han drog mig op av store vann.
Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
17 Han fridde mig ut fra min sterke fiende og fra mine avindsmenn; for de var mig for mektige.
він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!
18 De overfalt mig på min motgangs dag; men Herren blev min støtte.
Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —
19 Og han førte mig ut i fritt rum; han frelste mig, for han hadde behag i mig.
і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!
20 Herren gjengjeldte mig efter min rettferdighet, han betalte mig efter mine henders renhet.
Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,
21 For jeg tok vare på Herrens veier og vek ikke i ondskap fra min Gud.
бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
22 For alle hans lover hadde jeg for øie, og hans bud lot jeg ikke vike fra mig.
бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!
23 Og jeg var ulastelig for ham og voktet mig vel for min synd.
І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
24 Og Herren gjengjeldte mig efter min rettferdighet, efter mine henders renhet for hans øine.
і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
25 Mot den fromme viser du dig from, mot den rettvise mann viser du dig rettvis,
Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,
26 mot den rene viser du dig ren, mot den forvendte viser du dig vrang.
із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,
27 For du frelser elendige folk, og du fornedrer høie øine.
бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,
28 For du lar min lampe skinne; Herren min Gud opklarer mitt mørke.
бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!
29 For ved dig stormer jeg løs på fiendeskarer, og ved min Gud springer jeg over murer.
Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
30 Gud, hans vei er fullkommen; Herrens ord er rent, han er et skjold for alle dem som setter sin lit til ham.
Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!
31 For hvem er Gud foruten Herren, og hvem er en klippe, uten vår Gud?
Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
32 Den Gud som omgjorder mig med kraft og gjør min vei fri for støt,
Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,
33 som gir mig føtter likesom hindene og stiller mig på mine høider,
Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,
34 som oplærer mine hender til krig, så mine armer spenner kobberbuen.
мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
35 Og du gir mig din frelse til skjold, og din høire hånd støtter mig, og din mildhet gjør mig stor.
І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
36 Du gjør rummet vidt for mine skritt under mig, og mine ankler vakler ikke.
Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
37 Jeg forfølger mine fiender og når dem, og jeg vender ikke tilbake før jeg har gjort ende på dem.
Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —
38 Jeg knuser dem, så de ikke makter å reise sig; de faller under mine føtter.
я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
39 Og du omgjorder mig med kraft til krig, du bøier mine motstandere under mig.
Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
40 Og mine fiender lar du vende mig ryggen, og mine avindsmenn utrydder jeg.
Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!
41 De roper, men der er ingen frelser - til Herren, men han svarer dem ikke.
Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.
42 Og jeg knuser dem som støv for vinden, jeg tømmer dem ut som søle på gatene.
І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!
43 Du redder mig fra folkekamper, du setter mig til hode for hedninger; folkeferd som jeg ikke kjenmer, tjener mig.
Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!
44 Bare de hører om mig, blir de mig lydige; fremmede kryper for mig.
На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,
45 Fremmede visner bort og går bevende ut av sine borger.
в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.
46 Herren lever, og priset er min klippe, og ophøiet er min frelses Gud,
Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься,
47 den Gud som gir mig hevn og legger folkeferd under mig,
Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив,
48 som frir mig ut fra mine fiender; ja, over mine motstandere ophøier du mig, fra voldsmannen redder du mig.
що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника!
49 Derfor vil jeg prise dig iblandt hedningene, Herre, og lovsynge ditt navn.
Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю!
50 Han gjør frelsen stor for sin konge, han gjør miskunnhet mot sin salvede, mot David og mot hans ætt til evig tid.
Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.
