Salmenes 144
1 Av David. Lovet være Herren, min klippe, han som oplærer mine hender til strid, mine fingrer til krig,
Псалом Давидів. Благословенний Господь, скеля моя, Що привчає руки мої до битви й пальці мої – до війни.
2 min miskunn og min festning, min borg og min redningsmann, mitt skjold og den jeg tar min tilflukt til, den som tvinger mitt folk under mig.
[Він] – милість моя, твердиня моя, пристановище моє й визволитель мій, щит мій, на Нього я надію покладаю; Він підкорює мені народ мій.
3 Herre, hvad er et menneske, at du kjenner ham, et menneskebarn, at du akter på ham!
Господи, хто така людина, що Ти знаєш про неї, і син людський, що Ти думаєш про нього?
4 Et menneske er lik et åndepust, hans dager er som en skygge som farer forbi.
Людина – немов подих вітру; дні її – немов тінь, що минає.
5 Herre, bøi din himmel og far ned, rør ved fjellene så de ryker!
Господи, нахили небеса і зійди, торкнися гір – і вони задимляться.
6 La lynet lyne og spred dem, send dine piler og skrem dem!
Блисни блискавкою й розсій їх, випусти стріли Свої й нажахай їх.
7 Rekk ut dine hender fra det høie, fri mig og frels mig fra store vann, fra fremmedes hånd,
Простягни руку Твою з висоти, визволи мене й врятуй від великих вод, від рук чужинців,
8 de hvis munn taler svik, og hvis høire hånd er en løgnens hånd.
що вустами своїми марне промовляють і чия правиця діє неправедно.
9 Gud! En ny sang vil jeg synge dig, til tistrenget harpe vil jeg lovsynge dig,
Боже, пісню нову заспіваю Тобі, на лірі десятиструнній Тобі заграю –
10 du som gir kongene frelse, som redder David, din tjener, fra det onde sverd.
Тому, Хто дає перемогу царям, визволяє Давида, слугу Свого, від лютого меча.
11 Frels mig og fri mig fra fremmedes hånd, de hvis munn taler svik, og hvis høire hånd er en løgnens hånd,
Визволи мене й врятуй від рук чужинців, що вустами своїми марне промовляють і чия правиця діє неправедно.
12 forat våre sønner må være som planter, høit vokset i sin ungdom, våre døtre som hjørnestolper, hugget som til et slott,
Тоді будуть сини наші немов молоді пагони, що розрослися, а наші доньки – наче різьблені колони майстерно збудованого палацу;
13 forat våre forrådshus må være fulle og gi av alle slag, at vårt småfe må øke sig i tusentall, ja i titusentall på våre gater,
комори будуть повні різноманітним збіжжям; дрібної худоби нашої [будуть] тисячі, десятки тисяч на пасовищах наших;
14 at våre kuer må ha kalv, at det ingen skade må være og intet tap og intet klageskrik på våre gater.
бики наші будуть витривалими; не буде ні пролому [в стіні], ні виходу [в полон], ані зойку на вулицях наших.
15 Salig er det folk som det går således; salig er det folk hvis Gud Herren er.
Блаженний народ, що так йому ведеться; блаженний народ, чий Бог – Господь!
