Salmenes 135
1 Halleluja! Lov Herrens navn, lov, I Herrens tjenere,
Алілу́я!
2 I som står i Herrens hus, i forgårdene til vår Guds hus!
що стоїте́ в домі Господньому, на подві́р'ях дому нашого Бога!
3 Lov Herren! for Herren er god, lovsyng hans navn! for det er liflig.
Хваліть Господа, — бо добрий Госпо́дь, співайте Іме́нню Його, — бо приємне воно,
4 For Herren har utvalgt sig Jakob, Israel til sin eiendom.
бо вибрав Господь собі Якова, Ізраїля — на власність Свою!
5 Jeg vet at Herren er stor, og vår Herre større enn alle guder.
Знаю бо я, що Господь і Владика наш більший від богів усіх!
6 Herren gjør alt det han vil, i himmelen og på jorden, i havene og alle dyp,
Все, що хоче Господь, те Він чинить на небі та на землі, на моря́х та по всяких глиби́нах!
7 han som lar regnskyer stige op fra jordens ende, gjør lyn til regn, fører vind ut av sine forrådshus,
Підіймає Він хмари від кра́ю землі, блискави́ці вчинив для дощу́, випрова́джує вітер з запа́сів Своїх.
8 han som slo de førstefødte i Egypten, både mennesker og fe.
Він позабива́в перворідних Єгипту, від люди́ни аж до скотини.
9 som sendte tegn og under midt i dig, Egypten, mot Farao og mot alle hans tjenere,
Він послав між Єгипет озна́ки та чу́да, — на фараона і на рабів всіх його.
10 han som slo mange hedningefolk og drepte mektige konger,
Він ура́зив багато наро́дів, і поту́жних царів повбива́в:
11 Sihon, amorittenes konge, og Og, Basans konge, og alle Kana'ans kongeriker,
Сиго́на, царя аморе́ян, і Оґа, Баша́ну царя, та всіх ханаа́нських царів.
12 og gav deres land til arv, gav Israel, sitt folk, det til arv.
І Він дав їхню землю спадщиною, на спа́док Ізра́їлеві, Своєму наро́дові.
13 Herre, ditt navn blir til evig tid, Herre, ditt minne fra slekt til slekt.
Господи, Йме́ння Твоє вікові́чне, Господи, — пам'ять Твоя з роду в рід!
14 For Herren skal dømme sitt folk, og han skal miskunne sig over sine tjenere.
Бо буде суди́ти Господь Свій наро́д, та змилосе́рдиться Він над Своїми раба́ми.
15 Hedningenes avguder er sølv og gull, et verk av menneskers hender.
Божки лю́дів — то срі́бло та золото, ді́ло рук лю́дських:
16 De har munn, men taler ikke; de har øine, men ser ikke;
вони мають уста́ — й не говорять, очі мають вони — і не бачать,
17 de har ører, men hører ikke, og det er ikke nogen ånde i deres munn.
мають уші — й не чують, в їхніх уста́х нема ві́ддиху!
18 Som de selv er, blir de som gjør dem, hver den som setter sin lit til dem.
Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробля́є, усі, хто надію на них покладає!
19 Israels hus, lov Herren! Arons hus, lov Herren!
Доме Ізраїлів, — благословіть Господа! Ааро́новий доме, — благословіть Господа!
20 Levis hus, lov Herren! I som frykter Herren, lov Herren!
Доме Леві́їв, — благословіть Господа! Хто боїться Господа, — благословіть Господа!
21 Lovet være Herren fra Sion, han som bor i Jerusalem! Halleluja!
Благослове́нний Господь від Сіону, що ме́шкає в Єрусалимі! Алілу́я!
