< Salmenes 120 >
1 En sang ved festreisene. Til Herren ropte jeg i min nød, og han svarte mig.
Пісня проча́н.
2 Herre, fri min sjel fra en løgnaktig lebe, fra en falsk tunge!
Господи, ви́зволь же душу мою від губи́ неправди́вої, від язика́ зрадли́вого!
3 Hvad vil han gi dig, og hvad mere vil han gi dig, du falske tunge?
Що́ Тобі дасть, або що́ для Тебе дода́сть лукавий язик? —
4 Voldsmannens skarpe piler og glør av gyvelbusken.
Заго́стрені стрі́ли поту́жного із ялівце́вим вугі́ллям!
5 Ve mig, at jeg lever som fremmed iblandt Mesek, at jeg bor ved Kedars telt!
Горе мені, що заме́шкую в Ме́шеху, що живу́ із шатра́ми Кеда́ру!
6 Lenge nok har min sjel bodd hos dem som hater fred.
Довго душа моя перебува́ла собі разом з тими, хто нена́видить мир:
7 Jeg er bare fred, men når jeg taler, er de ferdige til krig.
я — за мир, та коли говорю́, то вони — за війну́!