Salmenes 115
1 Ikke oss, Herre, ikke oss, men ditt navn gi du ære for din miskunnhets, for din trofasthets skyld!
Не нам, Господи, не нам, але Йменню Своє́му дай славу за милість Твою, за правду Твою!
2 Hvorfor skal hedningene si: Hvor er nu deres Gud?
Пощо мають казати наро́ди: „Де́ ж то їхній Бог?“
3 Vår Gud er jo i himmelen; han gjør alt det han vil.
А Бог наш на небі, — усе, що хотів, учинив
4 Deres avguder er sølv og gull, et verk av menneskehender.
Їхні божки́ — срібло й золото, ді́ло рук лю́дських:
5 De har munn, men taler ikke; de har øine, men ser ikke;
вони мають уста́ — й не гово́рять, очі мають вони — і не бачать,
6 de har ører, men hører ikke; de har nese, men lukter ikke.
мають уші — й не чують, мають носа — й без ню́ху,
7 Deres hender føler ikke, deres føtter går ikke; de gir ingen lyd med sin strupe.
мають руки — та не дотика́ються, мають ноги — й не ходять, своїм го́рлом вони не говорять!
8 Som de selv er, blir de som gjør dem, hver den som setter sin lit til dem.
Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробля́є, усі, хто наді́ю на них поклада́є!
9 Israel, sett din lit til Herren! Han er deres hjelp og deres skjold.
Ізраїлю, — наді́ю складай лиш на Господа: Він їм поміч та щит їм!
10 Arons hus, sett eders lit til Herren! Han er deres hjelp og deres skjold.
Ааро́новий доме, — наді́йтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм!
11 I som frykter Herren, sett eders lit til Herren! Han er deres hjelp og deres skjold.
Ті, що Господа боїте́ся, — наді́йтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм!
12 Herren kom oss i hu; han skal velsigne, han skal velsigne Israels hus, han skal velsigne Arons hus,
Господь пам'ятає про нас, — нехай поблагосло́вить! Нехай поблагосло́вить Ізраїлів дім, нехай поблагосло́вить Він дім Ааро́нів!
13 han skal velsigne dem som frykter Herren, de små med de store.
Нехай поблагосло́вить Він тих, хто має до Господа страх, мали́х та великих!
14 Herren la eder vokse i tall, eder og eders barn!
Нехай вас розмножить Госпо́дь, — вас і ваших діте́й!
15 Velsignet være I av Herren, himmelens og jordens skaper!
Благословенні ви в Господа, що вчинив небо й землю!
16 Himmelen er Herrens himmel, men jorden har han gitt menneskenes barn.
Небо, — небо для Господа, а землю віддав синам лю́дським!
17 De døde lover ikke Herren, ingen av dem som farer ned i dødsrikets stillhet;
Не мертві хвалитимуть Господа, ані ті всі, хто сходить у місце мовча́ння, —
18 men vi skal love Herren fra nu av og inntil evig tid. Halleluja!
а ми благословля́тимемо Господа — відтепе́р й аж навіки! Алілуя!
