Salmenes 109
1 Til sangmesteren; av David; en salme. Min lovsangs Gud, ti ikke!
Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 For ugudelighets munn og falskhets munn har de oplatt imot mig, de har talt med mig med løgnens tunge.
бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
3 Og med hatets ord har de omgitt mig og stridt imot mig uten årsak.
І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
4 Til lønn for min kjærlighet stod de mig imot, enda jeg er bare bønn.
обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
5 Og de la ondt på mig til lønn for godt og hat til lønn for min kjærlighet.
вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
6 Sett en ugudelig over ham, og la en anklager stå ved hans høire hånd!
Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
7 Når han dømmes, da la ham gå ut som skyldig, og la hans bønn bli til synd!
Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
8 La hans dager bli få, la en annen få hans embede!
Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
9 La hans barn bli farløse og hans hustru enke,
Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
10 og la hans barn flakke omkring og tigge, og la dem gå som tiggere fra sine ødelagte hjem!
І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
11 La ågerkaren kaste garn ut efter alt det han har, og fremmede røve frukten av hans arbeid!
Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
12 La ham ikke finne nogen som bevarer miskunnhet imot ham og la ingen forbarme sig over hans farløse barn!
Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
13 La hans fremtid bli avskåret, deres navn bli utslettet i det annet ættledd!
Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
14 Hans fedres misgjerning bli ihukommet hos Herren, og hans mors synd bli ikke utslettet!
Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
15 De være alltid for Herrens øine, og han utrydde deres minne av jorden,
Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
16 fordi han ikke kom i hu å gjøre barmhjertighet, men forfulgte en mann som var fattig og elendig og bedrøvet i hjertet, og vilde drepe ham.
во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
17 Han elsket forbannelse, og den kom over ham; han hadde ikke lyst til velsignelse, og den blev langt borte fra ham;
Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
18 han klædde sig i forbannelse som sin klædning, og den trengte som vann inn i hans liv og som olje i hans ben.
Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
19 La den være ham som et klædebon som han dekker sig med, og som et belte som han alltid omgjorder sig med!
Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
20 Dette være mine motstanderes lønn fra Herren, og deres som taler ondt imot min sjel!
Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
21 Og du, Herre, Herre, gjør vel imot mig for ditt navns skyld! Fordi din miskunnhet er god, så redde du mig!
А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
22 For jeg er elendig og fattig, og mitt hjerte er gjennemboret i mitt indre.
бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
23 Som en skygge, når den heller, farer jeg avsted; jeg blir jaget bort som en gresshoppe.
Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
24 Mine knær vakler av faste, og mitt kjød svinner og er uten fedme.
Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
25 Og jeg er blitt til spott for dem; de ser mig og ryster på hodet.
і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
26 Hjelp mig, Herre min Gud, frels mig efter din miskunnhet,
Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
27 så de må kjenne at dette er din hånd, at du, Herre, har gjort det!
І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
28 De forbanner, men du velsigner; de reiser sig og blir til skamme, men din tjener gleder sig.
Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
29 Mine motstandere skal klæ sig i vanære og svøpe sig i sin skam som i en kappe.
Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
30 Jeg vil storlig prise Herren med min munn, og midt iblandt mange vil jeg love ham;
Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
31 for han står ved den fattiges høire hånd for å frelse ham fra dem som dømmer hans sjel.
бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
