Salmenes 106
1 Halleluja! Pris Herren, for han er god, hans miskunnhet varer evindelig.
Алілу́я!
2 Hvem kan utsi Herrens veldige gjerninger, forkynne all hans pris?
Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
3 Salige er de som tar vare på det som rett er, den som gjør rettferdighet til enhver tid.
Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
4 Kom mig i hu, Herre, efter din nåde mot ditt folk, se til mig med din frelse,
Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
5 så jeg kan se på dine utvalgtes lykke, glede mig med ditt folks glede, rose mig med din arv!
щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
6 Vi har syndet med våre fedre, vi har gjort ille, vi har vært ugudelige.
Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
7 Våre fedre i Egypten aktet ikke på dine undergjerninger, de kom ikke i hu dine mange nådegjerninger, men var gjenstridige ved havet, ved det Røde Hav.
Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
8 Dog frelste han dem for sitt navns skyld, for å kunngjøre sitt velde,
Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
9 og han truet det Røde Hav, og det blev tørt, og han lot dem gå gjennem dypene som i en ørken,
Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
10 og han frelste dem av hans hånd som hatet dem, og forløste dem av fiendens hånd,
І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
11 og vannet skjulte deres motstandere, det blev ikke én av dem tilbake.
і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
12 Da trodde de på hans ord, de sang hans pris.
Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
13 Men snart glemte de hans gjerninger, de bidde ikke på hans råd;
Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
14 men de blev grepet av begjærlighet i ørkenen, og de fristet Gud på det øde sted.
і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
15 Da gav han dem det de vilde ha, men sendte tærende sykdom over deres liv.
і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
16 Og de blev avindsyke mot Moses i leiren, mot Aron, Herrens hellige.
Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
17 Jorden oplot sig og slukte Datan og skjulte Abirams hop,
Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
18 og en ild satte deres hop i brand, en lue brente op de ugudelige.
і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
19 De gjorde en kalv ved Horeb og tilbad et støpt billede,
Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
20 og de byttet sin ære mot billedet av en okse, som eter gress.
і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
21 De glemte Gud, sin frelser, som hadde gjort store ting i Egypten,
забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
22 undergjerninger i Kams land, forferdelige ting ved det Røde Hav.
у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
23 Da sa han at han vilde ødelegge dem, dersom ikke Moses, hans utvalgte, hadde stilt sig i gapet for hans åsyn for å avvende hans vrede fra å ødelegge dem.
І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
24 Og de foraktet det herlige land, de trodde ikke hans ord,
Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
25 og de knurret i sine telt, de hørte ikke på Herrens røst.
і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
26 Da opløftet han sin hånd og svor at han vilde la dem falle i ørkenen
І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
27 og la deres avkom falle iblandt hedningene og sprede dem i landene.
і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
28 Og de bandt sig til Ba'al-Peor og åt av offere til døde,
І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
29 og de vakte harme ved sine gjerninger, og en plage brøt inn iblandt dem.
і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
30 Da stod Pinehas frem og holdt dom, og plagen stanset;
І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
31 og det blev regnet ham til rettferdighet fra slekt til slekt evindelig.
і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
32 Og de vakte vrede ved Meribas vann, og det gikk Moses ille for deres skyld;
І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
33 for de var gjenstridige mot hans Ånd, og han talte tankeløst med sine leber.
бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
34 De ødela ikke de folk som Herren hadde talt til dem om,
Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
35 men de blandet sig med hedningene og lærte deres gjerninger,
і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
36 og de tjente deres avguder, og disse blev dem til en snare,
І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
37 og de ofret sine sønner og sine døtre til maktene.
І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
38 og de utøste uskyldig blod, sine sønners og sine døtres blod, som de ofret til Kana'ans avguder, og landet blev vanhelliget ved blod.
— і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
39 De blev urene ved sine gjerninger og drev hor ved sin adferd.
і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
40 Da optendtes Herrens vrede mot hans folk, og han fikk avsky for sin arv.
І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
41 Og han gav dem i hedningers hånd, og de som hatet dem, hersket over dem,
і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
42 og deres fiender trengte dem, og de blev ydmyket under deres hånd.
і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
43 Mange ganger utfridde han dem; men de var gjenstridige i sine råd, og de sank ned i usseldom for sin misgjernings skyld.
Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
44 Og han så til dem når de var i nød, idet han hørte deres klagerop.
Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
45 Og i sin godhet mot dem kom han sin pakt i hu, og det gjorde ham ondt efter hans store miskunnhet,
і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
46 og han lot dem finne barmhjertighet for alle deres åsyn som hadde ført dem i fangenskap.
і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
47 Frels oss, Herre vår Gud, og samle oss fra hedningene til å love ditt hellige navn, rose oss av å kunne prise dig!
Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
48 Lovet være Herren, Israels Gud, fra evighet og til evighet! Og alt folket sier: Amen. Halleluja!
Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
