Salmenes 102
1 En bønn av en elendig, når han vansmekter og utøser sin sorg for Herrens åsyn. Herre, hør min bønn og la mitt rop komme til dig!
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
2 Skjul ikke ditt åsyn for mig på den dag jeg er i nød! Bøi ditt øre til mig! På den dag jeg roper, skynd dig å svare mig!
Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
3 For mine dager er faret bort som en røk, og mine ben er forbrent som en brand.
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
4 Mitt hjerte er stukket som en urt og fortørket; for jeg har glemt å ete mitt brød.
Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
5 For mine lydelige sukks skyld henger mine ben ved mitt kjøtt.
Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
6 Jeg ligner pelikanen i ørkenen, jeg er som uglen på øde steder.
Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
7 Jeg våker og er blitt som en enslig fugl på taket.
Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
8 Hele dagen spotter mine fiender mig; de som raser mot mig, sverger ved mig.
Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
9 For jeg eter aske som brød og blander min drikk med gråt
І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
10 for din vredes og din harmes skyld; for du har løftet mig op og kastet mig bort.
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
11 Mine dager er som en hellende skygge, og selv visner jeg som en urt.
Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
12 Men du, Herre, du troner til evig tid, og ditt minne varer fra slekt til slekt.
А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
13 Du vil reise dig, du vil forbarme dig over Sion; for det er tiden til å være det nådig, timen er kommet.
Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
14 For dine tjenere elsker dets stener, og de ynkes over dets støv.
бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
15 Og hedningene skal frykte Herrens navn, og alle jordens konger din herlighet.
І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
16 For Herren har bygget Sion, han har åpenbaret sig i sin herlighet.
Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
17 Han har vendt sig til de hjelpeløses bønn, og han har ikke foraktet deres bønn.
До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
18 Dette skal bli opskrevet for den kommende slekt, og det folk som skal skapes, skal love Herren.
Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
19 For han har sett ned fra sin hellige høide, Herren har fra himmelen skuet til jorden
бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
20 for å høre den fangnes sukk, for å løse dødens barn,
щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
21 forat de i Sion skal forkynne Herrens navn og hans pris i Jerusalem,
щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
22 når de samler sig, folkeslagene og rikene, for å tjene Herren.
коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
23 Han har bøiet min kraft på veien, han har forkortet mine dager.
Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
24 Jeg sier: Min Gud, ta mig ikke bort midt i mine dager! Dine år varer fra slekt til slekt.
Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
25 Fordum grunnfestet du jorden, og himlene er dine henders gjerning.
Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
26 De skal forgå, men du blir stående; de skal alle eldes som et klæde, som et klædebon omskifter du dem, og de omskiftes,
позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
27 men du er den samme, og dine år får ingen ende.
Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
28 Dine tjeneres barn skal bo i ro, og deres avkom skal stå fast for ditt åsyn.
Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
