Salmenes 102
1 En bønn av en elendig, når han vansmekter og utøser sin sorg for Herrens åsyn. Herre, hør min bønn og la mitt rop komme til dig!
Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
2 Skjul ikke ditt åsyn for mig på den dag jeg er i nød! Bøi ditt øre til mig! På den dag jeg roper, skynd dig å svare mig!
Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
3 For mine dager er faret bort som en røk, og mine ben er forbrent som en brand.
Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
4 Mitt hjerte er stukket som en urt og fortørket; for jeg har glemt å ete mitt brød.
Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
5 For mine lydelige sukks skyld henger mine ben ved mitt kjøtt.
Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
6 Jeg ligner pelikanen i ørkenen, jeg er som uglen på øde steder.
Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
7 Jeg våker og er blitt som en enslig fugl på taket.
Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
8 Hele dagen spotter mine fiender mig; de som raser mot mig, sverger ved mig.
Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
9 For jeg eter aske som brød og blander min drikk med gråt
Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
10 for din vredes og din harmes skyld; for du har løftet mig op og kastet mig bort.
через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
11 Mine dager er som en hellende skygge, og selv visner jeg som en urt.
Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
12 Men du, Herre, du troner til evig tid, og ditt minne varer fra slekt til slekt.
А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
13 Du vil reise dig, du vil forbarme dig over Sion; for det er tiden til å være det nådig, timen er kommet.
Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
14 For dine tjenere elsker dets stener, og de ynkes over dets støv.
Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
15 Og hedningene skal frykte Herrens navn, og alle jordens konger din herlighet.
Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
16 For Herren har bygget Sion, han har åpenbaret sig i sin herlighet.
Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
17 Han har vendt sig til de hjelpeløses bønn, og han har ikke foraktet deres bønn.
Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
18 Dette skal bli opskrevet for den kommende slekt, og det folk som skal skapes, skal love Herren.
Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
19 For han har sett ned fra sin hellige høide, Herren har fra himmelen skuet til jorden
Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
20 for å høre den fangnes sukk, for å løse dødens barn,
щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
21 forat de i Sion skal forkynne Herrens navn og hans pris i Jerusalem,
щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
22 når de samler sig, folkeslagene og rikene, for å tjene Herren.
коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
23 Han har bøiet min kraft på veien, han har forkortet mine dager.
Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
24 Jeg sier: Min Gud, ta mig ikke bort midt i mine dager! Dine år varer fra slekt til slekt.
Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
25 Fordum grunnfestet du jorden, og himlene er dine henders gjerning.
На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
26 De skal forgå, men du blir stående; de skal alle eldes som et klæde, som et klædebon omskifter du dem, og de omskiftes,
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
27 men du er den samme, og dine år får ingen ende.
Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
28 Dine tjeneres barn skal bo i ro, og deres avkom skal stå fast for ditt åsyn.
Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».
