Salomos Ordsprog 9
1 Visdommen har bygget sitt hus, hun har hugget til sine syv stolper.
Мудрість свій дім збудувала, сім стовпі́в своїх ви́тесала.
2 Hun har slaktet sitt slaktefe, blandet sin vin og dekket sitt bord;
Зарізала те, що було на зарі́з, змішала вино своє, і трапе́зу свою пригото́вила.
3 hun har sendt ut sine piker, hun roper oppe fra byens høider:
Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висо́тах міськи́х:
4 Den som er enfoldig, han vende sig hit! Til den som er uten forstand, sier hun:
„Хто бідний на розум, хай при́йде сюди, “а хто нерозумний, говорить йому:
5 Kom, et av mitt brød og drikk av den vin jeg har blandet!
„Ходіть, споживайте із хліба мого́, та пийте з вина, що його́ я змішала!
6 Opgi eders uforstand, så skal I leve, og gå bent frem på forstandens vei!
Покиньте глупо́ту — і будете жити, і ходіте дорогою розуму!“
7 Den som refser en spotter, henter sig selv vanære, og den som viser en ugudelig til rette, får skam av det.
Хто карта́є насмішника, той собі га́ньбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.
8 Vis ikke spotteren til rette, forat han ikke skal hate dig! Vis den vise til rette, så skal han elske dig.
Не доріка́й пересмі́шникові, щоб тебе не знена́видів він, ви́картай мудрого — й він покохає тебе.
9 Lær den vise, så blir han ennu visere, lær den rettferdige, så går han frem i lærdom.
Дай мудрому — й він помудріє іще, навчи праведного — і прибі́льшить він мудрости!
10 Å frykte Herren er begynnelsen til visdom, og å kjenne den Hellige er forstand.
Страх Госпо́дній — початок премудрости, а пізна́ння Святого — це розум, —
11 For ved mig skal dine dager bli mange, og leveår skal gis dig i rikt mål.
бо мною помно́жаться дні твої, і додаду́ть тобі ро́ків життя.
12 Er du vis, så er du vis til ditt eget gagn, og er du en spotter, skal du alene lide for det.
Якщо ти змудрів — то для себе змудрів, а як станеш насмі́шником, сам понесе́ш!
13 Dårskapen er en kåt kvinne, bare uforstand og uvitenhet.
Жінка безглу́зда крикли́ва, нерозумна, і нічого не знає!
14 Hun sitter foran døren til sitt hus på en trone på en høide i byen
Сідає вона на сидінні при вході до дому свого́, на висо́костях міста,
15 for å rope til dem som går forbi på veien, som vandrer bent frem på sine stier:
щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю просту́є:
16 Den som er enfoldig, han vende sig hit! Til den som er uten forstand, sier hun:
„Хто бідний на розум, хай при́йде сюди, “а хто нерозумний, то каже йому́:
17 Stjålet vann er søtt, og brød som etes i lønndom, smaker herlig.
„Вода кра́дена — солодка, і приє́мний прихо́ваний хліб“.
