Salomos Ordsprog 8
1 Hør, visdommen roper, og forstanden lar sin røst høre.
Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?
2 Oppe på hauger ved veien står hun, der hvor stiene møtes;
На верхі́в'ях холмі́в, при дорозі та на перехре́стях стоїть он вона!
3 ved siden av portene, ved byens utgang, i inngangen til portene roper hun høit:
При брамах, при вході до міста, де вхо́диться в двері, там голосно кличе вона:
4 Til eder, I menn, roper jeg, og min røst lyder til menneskenes barn.
„До вас, мужі, я кличу, а мій голос до лю́дських синів:
5 Lær klokskap, I enfoldige, og lær forstand, I uforstandige!
Зрозумійте но, не́уки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглу́зді!
6 Hør! Om store ting taler jeg, og jeg oplater mine leber med rettvishet;
Послухайте, я бо шляхе́тне кажу́, і відкриття́ моїх губ — то просто́та.
7 min tunge taler sannhet, og ugudelighet er en vederstyggelighet for mine leber.
Бо правду говорять уста́ мої, а лукавство — гидо́та для губ моїх.
8 Alle min munns ord er rette, det er intet falskt eller vrangt i dem.
Всі слова́ моїх уст справедливі, нема в них круті́йства й лука́вства.
9 De er alle sammen likefremme for den forstandige og rette for dem som har funnet kunnskap.
Усі вони про́сті, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знахо́дить знання́.
10 Ta imot min tilrettevisning istedenfor sølv, og ta imot kunnskap fremfor utsøkt gull!
Візьміть ви карта́ння моє, а не срі́бло, і знання́, добірні́ше від щирого золота:
11 For visdom er bedre enn perler, og ingen skatt kan lignes med den.
ліпша бо мудрість за пе́рли, і не рівняються їй всі клейно́ди!
12 Jeg, visdommen, har klokskap i eie, og jeg forstår å finne kloke råd.
Я, мудрість, живу разом з розумом, і знахо́джу пізна́ння розва́жне.
13 Å frykte Herren er å hate ondt; stolthet og overmot, ond ferd og en falsk munn hater jeg.
Страх Господній — лихе все нена́видіти: я нена́виджу пи́ху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста́!
14 Mig tilhører råd og sann innsikt, jeg er forstand, mig hører styrke til.
В мене рада й огля́дність, я розум, і сила у мене.
15 Ved mig regjerer kongene, og ved mig fastsetter fyrstene hvad rett er.
Мною царю́ють царі, а законода́вці права́ справедливі встано́влюють.
16 Ved mig styrer herskerne og høvdingene, alle dommere på jorden.
Мною пра́влять владики й вельмо́жні, всі праведні су́дді.
17 Jeg elsker dem som elsker mig, og de som søker mig, skal finne mig.
Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене — мене зна́йде!
18 Hos mig er rikdom og ære, gammelt arvegods og rettferdighet.
Зо мною багатство та слава, трива́лий маєток та правда:
19 Min frukt er bedre enn gull, ja det fineste gull, og den vinning jeg gir, er bedre enn utsøkt sølv.
ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срі́бло добі́рне!
20 På rettferds vei vandrer jeg, midt på rettens stier;
Путтю праведною я ходжу́, поміж правних стежо́к,
21 derfor gir jeg dem som elsker mig, sann rikdom til arv og fyller deres forrådskammere.
щоб дати багатство в спа́дщину для тих, хто кохає мене, — і я понапо́внюю їхні скарбни́ці!
22 Herren skapte mig som sitt første verk, før sine andre gjerninger, i fordums tid.
Господь мене мав на поча́тку Своєї дороги, перше чи́нів Своїх, спервові́ку, —
23 Fra evighet er jeg blitt til, fra først av, før jorden var.
відвіку була я встано́влена, від поча́тку, від праві́ку землі.
24 Da avgrunnene ennu ikke var til, blev jeg født, da der ennu ikke fantes kilder fylt med vann.
Наро́джена я, як безо́день іще не було́, коли не було ще джере́л, водою обтя́жених.
25 Før fjellene blev senket ned, før haugene blev til, blev jeg født,
Наро́джена я, поки го́ри поставлені ще не були́, давніше за па́гірки,
26 før han hadde skapt jord og mark og jorderikes første muldklump.
коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початко́вого по́роху все́світу.
27 Da han bygget himmelen, var jeg der, da han slo hvelving over avgrunnen.
Коли приправля́в небеса́ — я була́ там, коли кру́га вставля́в на пове́рхні безо́дні,
28 Da han festet skyene oventil, da han bandt avgrunnens kilder,
коли хмари умі́цнював Він нагорі́, як джере́ла безо́дні зміцня́в,
29 da han satte grense for havet, så vannene ikke går lenger enn han byder, da han la jordens grunnvoller -
коли клав Він для моря уста́ва його, щоб його берегі́в вода не перехо́дила, коли ставив осно́ви землі, —
30 da var jeg verksmester hos ham, og jeg var hans lyst dag efter dag, jeg lekte alltid for hans åsyn;
то я ма́йстром у Нього була́, і була я весе́лощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожноча́сно,
31 jeg lekte på hele hans vide jord, og min lyst hadde jeg i menneskenes barn.
радіючи на земнім кру́зі Його, а заба́ва моя — із синами людськими!
32 Og nu, barn, hør på mig! Salige er de som følger mine veier.
Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаже́нні, хто буде дороги мої стерегти́!
33 Hør på min tilrettevisning og bli vise og forakt den ikke!
Навча́ння послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього!
34 Salig er det menneske som hører på mig, så han våker ved mine dører dag efter dag og vokter mine dørstolper.
Блаже́нна люди́на, яка мене слухає, щоб пильнувати при две́рях моїх день-у-день, щоб одві́рки мої берегти́!
35 For den som finner mig, finner livet og får nåde hos Herren.
Хто бо знахо́дить мене, той знахо́дить життя, і оде́ржує милість від Господа.
36 Men den som ikke finner mig, skader sig selv; alle de som hater mig, elsker døden.
А хто́ проти мене гріши́ть, ограбо́вує душу свою; всі, хто мене ненави́дить, ті смерть покохали!“
