Salomos Ordsprog 5
1 Min sønn! Akt på min visdom, bøi ditt øre til min forstand,
Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
2 så du kan gjemme kloke råd og dine leber bevare kunnskap!
щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
3 For en fremmed kvinnes leber drypper av honning, og glattere enn olje er hennes tunge;
Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
4 men til sist er hun besk som malurt, hvass som et tveegget sverd.
та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! (Sheol h7585)
6 På livets sti vil hun ikke vandre; hennes veier går hit og dit, uten at hun vet det.
Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 Så hør nu på mig, mine barn, og vik ikke fra min munns ord!
Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
8 La din vei være langt fra henne, og kom ikke nær til døren på hennes hus,
віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
9 forat du ikke skal gi andre din pryd og en grusom herre dine år,
щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
10 forat ikke fremmede skal mettes av din eiendom, og frukten av din møie komme i en annen manns hus,
щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
11 så du må stønne i din siste stund, når din kropp og ditt kjøtt tæres bort,
І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
12 Og du må si: Hvorledes har jeg kunnet hate tukt, og hvorledes har mitt hjerte kunnet forakte tilrettevisning,
і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
13 så jeg ikke hørte på dem som lærte mig, og ikke bøide mitt øre til dem som veiledet mig!
І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
14 Nær var jeg kommet i den største ulykke midt i forsamlingen og menigheten.
Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
15 Drikk av din egen brønn, drikk rinnende vann av din egen kilde!
Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
16 Skulde vel dine kilder strømme ut på gaten, dine bekker på torvene?
чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
17 La dem være for dig alene og ikke for fremmede sammen med dig!
Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18 Din kilde være velsignet, gled dig i din ungdoms hustru!
Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
19 Den elskelige hind og den yndefulle stengjet! Hennes barm kvege dig til enhver tid, av hennes kjærlighet være du alltid drukken!
вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
20 Hvorfor, min sønn, skulde du da være drukken av attrå efter en annen manns hustru og favne en fremmed kvinnes barm?
І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
21 For en manns veier ligger åpne for Herrens øine, og Herren jevner alle hans stier.
Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
22 Den ugudelige fanges i sine egne misgjerninger, og han holdes fast i sin egen synds snarer.
власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
23 Han må dø, fordi han ikke lot sig tukte, og for sin store dårskaps skyld tumler han og faller.
помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
