Salomos Ordsprog 27
1 Ros dig ikke av den dag imorgen, for du vet ikke hvad dagen vil føde!
Не вихва́люйся за́втрашнім днем, бо не знаєш, що день той поро́дить.
2 La en annen rose dig og ikke din egen munn, en fremmed og ikke dine egne leber!
Нехай інший тебе вихваля́є, а не уста твої, чужий, а не губи твої.
3 Stenen er tung, og sanden veier meget, men dårens harme er tyngre enn begge.
Камі́ння — тяга́р, і пісок — важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.
4 Vrede er fryktelig, og harme er som en flom; men hvem kan stå sig mot avind?
Лютість — жорстокість, а гнів — то зато́плення, та хто перед заздрістю всто́їть?
5 Åpenlys irettesettelse er bedre enn kjærlighet som skjules.
Ліпше відкрите карта́ння, ніж таємна любов.
6 Trofaste er vennens slag, men troløse er fiendens kyss.
Побої коханого вірність показують, а в нена́висника поцілу́нки числе́нні.
7 Den mette vraker honning, men for den sultne er alt bittert søtt.
Сита душа топче й мед щільнико́вий, а голодній душі все гірке́ — то солодке.
8 Lik en spurv som flyver omkring borte fra sitt rede, er en mann som vanker om borte fra sitt hjem.
Як птах, що гніздо́ своє кинув, так і люди́на, що з місця свого мандру́є.
9 Olje og røkelse gleder hjertet, og likeså en venns ømhet og opriktige råd.
Олива й кадило поті́шують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.
10 Forlat ikke din venn og din fars venn, og kom ikke i din brors hus den dag du er i nød! En granne nær ved er bedre enn en bror langt borte.
Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не прихо́дь в день нещастя свого́, — ліпший сусіда близьки́й за далекого брата!
11 Vær vis, min sønn, og gled mitt hjerte, så jeg kan svare den som håner mig!
Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти́, як мені докоря́тиме хто.
12 Den kloke ser ulykken og skjuler sig; de uerfarne går videre og må bøte.
Мудрий бачить лихе — і ховається, а безумні йдуть — і караються.
13 Ta hans klær, han har gått i borgen for en annen, og ta pant av ham for en fremmed kvinnes skyld!
Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку заста́ву візьми.
14 Den som velsigner sin venn med høi røst tidlig om morgenen, ham skal det regnes som en forbannelse.
Хто сильним голосом благословляє із ра́ннього ранку свого товариша, — за прокля́ття залічується це йому.
15 Et stadig takdrypp på en regndag og en trettekjær kvinne ligner hverandre.
Ри́нва, постійно теку́ча слотли́вого дня та жінка сварли́ва — одна́кове:
16 Den som holder på henne, holder på vind, og hans høire hånd griper i olje.
хто хоче сховати її — той вітра ховає, чи оливу паху́чу правиці своєї, що видасть себе.
17 Jern skjerpes ved jern, og en mann slipes ved å omgås andre.
Як гострить залізо залізо, так гострить люди́на лице свого друга.
18 Den som passer sitt fikentre, får ete dets frukt, og den som tar vare på sin herre, blir æret.
Сторож фіґо́вниці пло́ди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.
19 Likesom ansikt speiler sig mot ansikt i vannet, så finner det ene menneske sitt hjerte igjen hos det andre.
Як лице до лиця у воді, так серце люди́ни до серця люди́ни.
20 Dødsriket og avgrunnen blir ikke mette, og menneskenes øine blir heller ikke mette. (Sheol h7585)
Шео́л й Аваддо́н не наси́тяться, — не наси́тяться й очі люди́ни. (Sheol h7585)
21 Digel er for sølv og ovn for gull, og en mann prøves efter det han roser.
Що для срі́бла топи́льна посу́дина, і го́рно — для золота, те для людини уста́, які хвалять її.
22 Om du støter dåren i morteren med støteren midt iblandt grynene, så viker hans dårskap allikevel ikke fra ham.
Хоч нерозумного будеш товкти́ товкаче́м поміж зе́рнами в сту́пі, — не віді́йде від нього глупо́та його!
23 Du bør nøie kjenne dine fårs utseende; ha omsorg for din buskap!
До́бре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на че́реди,
24 For gods varer ikke til evig tid, og en krone ikke gjennem alle slekter.
бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?
25 Når høiet er borte, og det unge gress kommer til syne, og fjellgresset samles inn,
Появилася зе́лень, і трава показалась, і збирається сіно із гір, —
26 så har du lam til klær og bukker til å kjøpe aker for,
будуть ві́вці тобі на вбрання́, і козли́ — ціна поля,
27 og du har gjetemelk nok til føde for dig og ditt hus og til livsophold for dine piker.
і молока твоїх кіз буде до́сить на ї́жу тобі, на їду́ твого дому, і на життя для служни́ць твоїх.
