Salomos Ordsprog 26
1 Som sne om sommeren og som regn i høsttiden, slik høver ære for en dåre.
Як літом той сніг, і як дощ у жнива́, — та́к не лицю́є глупце́ві пошана.
2 Som spurven i fart, som svalen i flukt, slik er det med en uforskyldt forbannelse - den rammer ikke.
Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться.
3 Svepe for hesten, tømme for asenet, og kjepp for dårers rygg!
Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в.
4 Svar ikke dåren efter hans dårskap, forat du ikke selv skal bli ham lik!
Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
5 Svar dåren efter hans dårskap, forat han ikke skal bli vis i egne øine!
Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим.
6 Den som sender bud med en dåre, han hugger føttene av sig, han må tåle slem medfart.
Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є.
7 Visne henger benene på den lamme og likeså ordsprog i munnen på dårer.
Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка.
8 Lik den som legger sten i slyngen, er den som gir en dåre ære.
Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати.
9 Som en torn i en drukken manns hånd, slik er et ordsprog i dårers munn.
Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного.
10 En mester får alt i stand, men den som leier en dåre, er lik den som leier en som går forbi.
Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих.
11 Lik hunden som vender tilbake til sitt eget spy, er en dåre som kommer igjen med sin dårskap.
Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к.
12 Ser du en mann som er vis i egne øine - det er mere håp for dåren enn for ham.
Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй.
13 Den late sier: Det er en løve på veien, en løve i gatene.
Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“
14 Døren dreier sig på sitt hengsel, og den late snur sig på sitt leie.
Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм.
15 Den late stikker sin hånd fatet; han gider ikke føre den tilbake til sin munn.
Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко.
16 Den late er visere i egne øine enn syv som svarer med forstand.
Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
17 Lik den som tar fatt i øret på en hund som løper forbi, er den som lar sig egge til vrede over en trette som ikke kommer ham ved.
Пса за ву́ха хапає, хто, йдучи́, устрява́є до сварки чужої.
18 Lik en gal mann som kaster ut brandpiler og skyter og dreper,
Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть,
19 er en mann som har sveket sin venn og så sier: Jeg spøker jo bare!
так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“
20 Når det er forbi med veden, slukner ilden, og når det ingen øretuter er, stilles trette.
З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка.
21 Som kull blir til glør, og som ved nærer ild, slik voldes kiv av en trettekjær mann.
Вугі́лля для жару, а дро́ва огне́ві, а люди́на сварли́ва — щоб сварку розпа́лювати.
22 En øretuters ord er som velsmakende retter, og de trenger ned i hjertets indre.
Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять.
23 Lik et lerkar som er overdratt med bly-glette, er brennende leber sammen med et ondt hjerte.
Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, —
24 Med sine leber skaper den hatefulle sig til, men i sitt indre gjemmer han svik.
устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́:
25 Når han gjør sin røst blid, så tro ham ikke! For der er syv vederstyggeligheter i hans hjerte.
коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д!
26 Den hatefulle skjuler sig i svik, men hans ondskap blir åpenbar i forsamlingen.
Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі.
27 Den som graver en grav, skal falle i den, og den som velter en sten op, på ham skal den rulle tilbake.
Хто яму копа́є, той в неї впаде́, а хто ко́тить камі́ння — на нього воно поверта́ється.
28 En løgnaktig tunge hater dem som den har knust, og en falsk munn volder fall.
Брехливий язик нена́видить своїх ути́скуваних, і уста гладе́нькі до згуби прова́дять.
