< Salomos Ordsprog 23 >
1 Når du sitter til bords med en fyrste, da skal du nøie akte på hvem du har for dig,
Коли сядеш хліб їсти з воло́дарем, то пильно вважай, що́ перед тобою, —
2 og sette en kniv på din strupe, hvis du er grådig.
і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненаже́ра:
3 Vær ikke lysten efter hans fine retter, for det er mat som kan svike!
не жадай його ласощів, бо вони — хліб обма́нливий!
4 Gjør dig ikke møie for å bli rik, la sådan klokskap fare!
Не мордуйся, щоб мати багатство, — відступи́ся від ду́мки своєї про це, —
5 Når du vender dine øine mot rikdommen, så er den borte. For den gjør sig visselig vinger, lik en ørn som flyver mot himmelen.
свої очі ти зве́рнеш на нього, — й нема вже його: бо конче змайструє воно собі кри́ла, і полетить, мов орел той, до неба.
6 Et ikke den misunneliges brød, og vær ikke lysten efter hans fine mat!
не їж хліба в злоокого, і не пожада́й лакоми́нок його,
7 For som han tenker i sin sjel, så er han; et og drikk, sier han til dig, men hans hjerte er ikke med dig.
бо як у душі своїй він обрахо́вує, такий є. Він скаже тобі: „їж та пий!“, але серце його не з тобою, —
8 Den matbit som du har ett, den vil du spy ut, og du har spilt dine vakre ord.
той кава́лок, якого ти з'їв, із себе ви́кинеш, і свої гарні слова́ надаремно потра́тиш!
9 Tal ikke for dårens ører, for han forakter dine forstandige ord!
Не кажи до ушей нерозумному, бо пого́рдить він мудрістю слів твоїх.
10 Flytt ikke det gamle grenseskjell, og kom ikke inn på farløses marker!
Не пересува́й віково́ї границі, і не входь на сирі́тські поля́,
11 For deres løser er sterk, han skal føre deres sak mot dig.
бо їхній Визволи́тель міцни́й, — Він за справу їхню буде суди́тись з тобою!
12 Bøi ditt hjerte til tukt og dine ører til kunnskaps ord!
Своє серце зверни до навча́ння, а уші свої — до розумних рече́й.
13 La ikke den unge være uten tukt! Når du slår ham med riset, skal han ikke dø.
Не стримуй напу́чування юнака́, — коли різкою ви́б'єш його, не помре:
14 Du slår ham med riset, men du frelser hans sjel fra dødsriket. (Sheol )
ти різкою виб'єш його, — і душу його від шео́лу врятуєш. (Sheol )
15 Min sønn! Er ditt hjerte vist, så skal også mitt hjerte glede sig,
Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,
16 og jeg skal juble i mitt indre når dine leber taler det som rett er.
і нутро́ моє буде ті́шитись, коли уста твої говори́тимуть слу́шне.
17 La ikke ditt hjerte være nidkjært mot syndere, men alltid nidkjært for Herrens frykt!
Нехай серце твоє не зави́дує грішним, і повся́кчас пильнуй тільки стра́ху Господнього,
18 Sannelig, det er en fremtid for dig, og ditt håp skal ikke bli til intet.
бо існує майбутнє, і наді́я твоя не загине.
19 Hør, min sønn, og bli vis og la ditt hjerte gå bent frem på veien!
Послухай, мій сину, та й помудрі́й, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною.
20 Vær ikke blandt vindrikkere, blandt dem som fråtser i kjøtt!
Не будь поміж тими, що жлу́ктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожира́ють,
21 For drankeren og fråtseren blir fattig, og søvn klær mannen i filler.
бо п'яни́ця й жеру́н збідні́ють, а сонли́вий одя́гне лахмі́ття.
22 Hør på din far, som gav dig livet, og forakt ikke din mor når hun er blitt gammel!
Слухай ба́тька свого, — він тебе породив, і не горду́й, як поста́ріла мати твоя.
23 Kjøp sannhet og selg den ikke, kjøp visdom og tukt og forstand!
Купи собі й не продавай правду, мудрість, і карта́ння та розум.
24 Den rettferdiges far skal juble; den som får en vis sønn, skal glede sig over ham.
Буде ве́льми радіти ба́тько праведного, і родитель премудрого вті́шиться ним.
25 La din far og din mor glede sig, og la henne som fødte dig, juble!
Хай радіє твій ба́тько та мати твоя, хай поті́шиться та, що тебе породила.
26 Min sønn! Gi mig ditt hjerte, og la dine øine ha lyst til mine veier!
Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають доро́ги мої.
27 For skjøgen er en dyp grav, og den fremmede kvinne en trang brønn;
Бо блудни́ця — то яма глибока, а крини́ця тісна́ — чужа жінка.
28 ja, hun ligger på lur som en røver, og hun øker tallet på de troløse blandt menneskene.
І вона, мов грабі́жник, чату́є, і примно́жує зра́дників поміж людьми́.
29 Hvem roper: Akk? Hvem roper: Ve? Hvem har trette? Hvem har klage? Hvem har sår for ingen ting? Hvem har røde øine?
В кого „ой“, в кого „ай“, в кого сва́рки, в кого кло́піт, в кого рани даре́мні, в кого о́чі червоні? —
30 De som sitter lenge oppe ved vinen, de som kommer for å prøve den krydrede drikk.
У тих, хто запі́знюється над вином, у тих, хто прихо́дить попро́бувати вина змі́шаного.
31 Se ikke til vinen, hvor rød den er, hvorledes den perler i begeret, hvor lett den går ned!
Не дивись на вино, як воно рум'яні́є, як вибли́скує в келіху й рі́вненько ллється, —
32 Til sist biter den som en slange og hugger som en huggorm;
кінець його буде кусати, як гад, і вжа́лить, немов та гадюка, —
33 dine øine vil se efter fremmede kvinner, og ditt hjerte tale forvendte ting,
пантрува́тимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говори́тиме ду́рощі...
34 og du blir lik en som sover midt ute på havet, lik en som sover i toppen av en mast.
І ти будеш, як той, хто лежить у сере́дині моря, й як той, хто лежить на щогло́вім верху́.
35 Du vil si: De banket mig, det gjorde ikke ondt; de støtte mig, jeg kjente det ikke. Når skal jeg våkne? Jeg vil se å få tak i enda mere.
І скажеш: „Побили мене, та мені не боліло, мене шту́рхали, я ж не почув, — коли я прокинусь, шукатиму далі того ж“.