Salomos Ordsprog 19
1 Bedre er en fattig som vandrer i ustraffelighet, enn en mann med falske leber, som tillike er en dåre.
Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
2 Også den som ikke bruker omtanke, går det ille, og den som er for snar på foten, treder feil.
Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
3 Menneskets egen dårskap ødelegger hans vei, men i sitt hjerte vredes han på Herren.
Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
4 Rikdom skaper mange venner, den fattige blir skilt fra sin venn.
Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.
5 Et falskt vidne skal ikke bli ustraffet, og den som taler løgn, skal ikke komme unda.
Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
6 Mange smigrer for den gavmilde, og enhver er venn med den som er rundhåndet.
Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
7 Den fattiges frender hater ham alle; enda mere holder hans venner sig borte fra ham. Han jager efter ord som ikke er å finne.
Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
8 Den som vinner forstand, elsker sitt liv; den som holder fast ved visdom, finner lykke.
Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
9 Et falskt vidne skal ikke bli ustraffet, og den som taler løgn, skal omkomme.
Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
10 Vellevnet høver ikke for en dåre, enda mindre høver det for en træl å herske over fyrster.
Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.
11 Et menneskes klokskap gjør ham langmodig, og det er hans ære at han overser krenkelser.
Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.
12 En konges vrede er som løvens brøl, men hans yndest som dugg på urter.
Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
13 En uforstandig sønn er bare til ulykke for sin far, og en kvinnes tretter er et stadig takdrypp.
Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
14 Hus og gods er en arv fra foreldre, men en forstandig kvinne er en gave fra Herren.
Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
15 Dovenskap senker i dyp søvn, og den late skal hungre.
Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
16 Den som holder budet, holder sig selv i live; den som ikke akter på sin ferd, skal miste sitt liv.
Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.
17 Den som forbarmer sig over den fattige, låner til Herren, og Herren skal gjengjelde ham hans velgjerning.
Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
18 Tukt din sønn, for det er ennu håp; men la dig ikke drive til å drepe ham!
Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
19 Den hvis vrede er stor, bør bøte; for dersom du hjelper ham, får du gjøre det atter og atter.
Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
20 Hør på råd og ta imot tukt, så du kan bli vis til slutt!
Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
21 Det er mange tanker i en manns hjerte, men Herrens råd skal få fremgang.
У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
22 Et menneskes miskunnhet er hans glede, og en fattig er lykkeligere enn en stormann som lyver.
Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
23 Herrens frykt fører til liv, og mett får en gå til hvile uten å bli hjemsøkt med ulykke.
Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.
24 Den late stikker sin hånd i fatet, men fører den ikke engang tilbake til sin munn.
У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.
25 Slå spotteren, så vil den uforstandige bli klok; vis den forstandige til rette, så vil han komme til innsikt og kunnskap.
Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.
26 Den som bruker vold mot sin far og jager sin mor bort, er en dårlig, en skamløs sønn.
Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
27 Hold op, min sønn, med å høre på formaning, når du allikevel bare forviller dig bort fra kunnskaps ord!
перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!
28 Et ugudelig vidne spotter det som rett er, og de gudløses munn sluker urett.
Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.
29 Straffedommer er fastsatt for spotterne og pryl for dårers rygg.
На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.
