< Salomos Ordsprog 13 >

1 En vis sønn hører på sin fars tilrettevisning, men en spotter hører ikke på irettesettelse.
Син мудрий приймає карта́ння від батька, а насмішник доко́ру не слухає.
2 Av sin munns frukt nyter en mann godt, men de troløses hu står til vold.
З плоду уст чоловік споживає добро́, а жадо́ба зрадливих — наси́льство.
3 Den som vokter sin munn, bevarer sitt liv; den som lukker sine leber vidt op, ham blir det til ulykke.
Хто уста свої стереже́, той душу свою береже́, а хто гу́би свої розпуска́є, — на того поги́біль.
4 Den late attrår og får intet, men de flittige næres rikelig.
Пожадає душа лінюха́, та даре́мно, душа ж роботя́щих наси́титься.
5 Den rettferdige hater løgnaktige ord, men den ugudelige gjør det som ondt og skammelig er.
Нена́видить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоро́млює.
6 Rettferdighet verner den som lever ustraffelig, men ugudelighet feller den som gjør synd.
Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погу́блює грішника.
7 Den ene ter sig som en rik mann og har dog slett ingen ting, og den andre ter sig som en fattig mann og har dog meget gods.
Дехто вдає багача́, хоч нічо́го не має, а дехто вдає бідака́, хоч маєток великий у нього.
8 En manns rikdom er løsepenger for hans liv, men den fattige er det ingen som truer.
Викуп за душу люди́ни — багатство її, а вбогий й доко́ру не чує.
9 De rettferdiges lys skinner lystig, men de ugudeliges lampe slukner.
Світло праведних ве́село світить, а світильник безбожних пога́сне.
10 Ved overmot voldes bare trette, men hos dem som lar sig råde, er visdom.
Тільки сварка пихо́ю зчиня́ється, а мудрість із тими, хто ра́диться.
11 Lett vunnet rikdom minker, men den som samler litt efter litt, øker sitt gods.
Багатство, заско́ро здобуте, — поме́ншується, хто ж збирає пома́лу — примно́жує.
12 Langvarig venting gjør hjertet sykt, men et opfylt ønske er et livsens tre.
Задовга надія — неду́га для серця, а бажа́ння, що спо́внюється, — це дерево життя.
13 Den som forakter ordet, ødelegger sig selv; men den som frykter budet, han får lønn.
Хто пого́рджує словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолу́житься.
14 Den vises lære er en livsens kilde, ved den slipper en fra dødens snarer.
Наука премудрого — крини́ця життя, щоб віддали́тися від пасток сме́рти.
15 Ved god forstand vinner en menneskenes yndest, men de troløses vei er hård.
Добрий розум прино́сить приємність, а дорога зрадли́вих — погу́ба для них.
16 Hver den som er klok, går frem med forstand, men en dåre utbreder dårskap.
Кожен розумний за мудрістю робить, а безу́мний глупо́ту показує.
17 Et ugudelig sendebud faller i ulykke, men et trofast bud er lægedom.
Безбожний посо́л у нещастя впаде́, а вірний посол — немов лік.
18 Armod og skam får den som ikke vil vite av tukt; men den som akter på refselse, blir æret.
Хто ламає поу́ку — убозтво та га́ньба тому́, а хто береже осторо́гу — шанований він.
19 Opfylt ønske er søtt for sjelen, men å holde sig fra det onde er en vederstyggelighet for dårer.
Ви́конане побажа́ння приємне душі, а вступи́тись від зла — то оги́да безумним.
20 Søk omgang med de vise, og du skal bli vis; men dårers venn går det ille.
Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришу́є з безу́мним, той лиха набу́де.
21 Ulykke forfølger syndere, men rettferdige lønnes med godt.
Грішників зло доганя́є, а праведним Бог надолу́жить добром.
22 Den gode efterlater arv til barnebarn, men synderens gods er gjemt til den rettferdige.
Добрий лишає спа́док і ону́кам, маєток же грішника схо́ваний буде для праведного.
23 De fattiges nyland gir meget føde; men mangen rykkes bort fordi han ikke gjør det som rett er.
Убогому буде багато поживи і з поля невпра́вного, та деякі гинуть з безпра́в'я.
24 Den som sparer sitt ris, hater sin sønn; men den som elsker ham, tukter ham tidlig.
Хто стримує різку свою, той нена́видить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для ньо́го карта́ння.
25 Den rettferdige eter så han blir mett, men de ugudeliges buk blir tom.
Праведний їсть, скільки схоче душа, живіт же безбожників за́всіди брак відчуває.

< Salomos Ordsprog 13 >