Salomos Ordsprog 12
1 Den som elsker tukt, elsker kunnskap; men den som hater refselse, er dum.
Хто любить навча́ння, той любить пізна́ння, а хто до́кір нена́видить, той нерозумний.
2 Den gode får nåde hos Herren, men den svikefulle mann fordømmer han.
Добрий від Господа має вподо́бання, а люди́ну злих замірів осудить Господь.
3 Ugudelighet hjelper intet menneske til å stå støtt, men de rettferdiges rot rokkes ikke.
Не зміцни́ться люди́на безбожністю, корінь же праведних не захита́ється.
4 En god hustru er sin manns krone, men en dårlig er som råttenhet i hans ben.
Жінка чесно́тна — корона для чолові́ка свого́, а засоро́млююча — мов та гниль в його ко́стях.
5 De rettferdige tenker bare på det som rett er; de ugudeliges råd er svik.
Думки пра́ведних — право, підступні заміри безбожних — омана.
6 De ugudelige taler alltid om å lure efter blod, men de opriktiges munn frelser dem.
Безбожних слова — чатува́ння на кров, а уста невинних урятовують їх.
7 De ugudelige kastes over ende, og så er de ikke mere; men de rettferdiges hus står fast.
Переверну́ти безбожних — і вже їх нема, а дім праведних буде стояти.
8 En mann roses alt efter som han har forstand, men den hvis hjerte er forvendt, blir til forakt.
Хвалять люди́ну за розум її, а кривосердий стає на пого́рду.
9 Bedre er en småkårsmann som har en tjener, enn en som vil være storkar, men ikke har brød.
Ліпше про́стий, але роботя́щий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позба́влений.
10 Den rettferdige har omsorg for sin buskap, men den ugudeliges hjerte er hårdt.
Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке.
11 Den som dyrker sin jord, mettes med brød; men den som jager efter tomme ting, er uten forstand.
Хто оброблює землю свою, той хлібом наси́чується, хто ж за марни́цею го́ниться, той позба́влений розуму.
12 Den ugudelige attrår det som er en snare for de onde; men de rettferdige gir Gud fast rot.
Безбожний жадає ловити у сі́тку лихи́х, а в праведних корень прино́сить плоди́.
13 I lebenes synd ligger en ond snare, men den rettferdige kommer ut av trengsel.
Пастка злого — в гріху́ його уст, а праведний з у́тиску ви́йде.
14 Av sin munns frukt mettes en mann med godt, og hvad et menneskes hender har gjort, det gjengjeldes ham.
Люди́на насичується добром з плоду уст, і зро́блене рук чоловіка до нього впаде́.
15 Dårens vei er rett i hans egne øine, men den som hører på råd, er vis.
Дорога безу́мця пряма́ в його о́чах, а мудрий послухає ради.
16 Dårens vrede blir kjent samme dag, men den som skjuler krenkelser, er klok.
Нерозумного гнів пізнається відра́зу, розумний же мо́вчки ховає знева́гу.
17 Den som er ærlig i sine ord, taler sannhet, men et falskt vidne taler svik.
Хто правду говорить, той вия́влює праведність, а сві́док брехливий — оману.
18 Mange taler tankeløse ord, som stikker likesom sverd; men de vises tunge er lægedom.
Дехто говорить, мов коле мече́м, язик же премудрих — то ліки.
19 Sannhets lebe blir fast for all tid, men falskhets tunge bare et øieblikk.
Уста правдиві стоя́тимуть вічно, а брехливий язик — лиш на хвилю.
20 Det er svik i deres hjerte som smir ondt; men de som råder til fred, får glede.
В серці тих, хто зло о́ре, — омана, а радість у тих, хто дора́джує мир.
21 Det rammer ikke den rettferdige noget ondt, men de ugudelige får ulykke i fullt mål.
Жодна кривда не тра́питься праведному, а безбожні напо́вняться лихом.
22 Falske leber er en vederstyggelighet for Herren, men de som går frem med ærlighet, er ham til velbehag.
Уста брехливі — оги́да у Господа, а чи́нячі правду — Його уподо́ба.
23 Et klokt menneske skjuler det han vet, men dårers hjerte roper ut sin dårskap.
Прихо́вує мудра люди́на знання́, а серце безумних глупо́ту викликує.
24 Den flittiges hånd kommer til å styre, men lathet blir træl.
Роботя́ща рука панува́тиме, а лінива дани́ною стане.
25 Sorg i en manns hjerte trykker det ned, men et godt ord gleder det.
Ту́га на серці люди́ни чавить її, добре ж слово її весели́ть.
26 Den rettferdige veileder sin næste, men de ugudeliges vei fører dem vill.
Праведний ви́відає свою путь, а дорога безбожних зведе́ їх сами́х.
27 Lathet steker ikke sin fangst, men flid er en kostelig skatt for et menneske.
Не буде леда́чий пекти свого по́лову, а люди́на трудя́ща набуде має́ток цінни́й.
28 På rettferds sti er liv, og en ryddet vei fører ikke til døden.
В путі пра́ведности є життя, і на стежці її нема смерти.
