Salomos Ordsprog 11
1 Falsk vekt er en vederstyggelighet for Herren, men fullvektige lodder er ham til velbehag.
Обма́нливі ша́льки — оги́да для Господа, а повна вага́ — це Його уподо́ба.
2 Med overmot følger skam, men de ydmyke har visdom.
Прийде пишність, та при́йде і га́ньба, а з суми́рними — мудрість.
3 De opriktiges rettsinn leder dem, men de troløses forvendte sinn ødelegger dem.
Невинність простосердих веде їх, а лука́вство зрадли́вих — їх вигубить.
4 Gods hjelper ikke på vredens dag, men rettferdighet frir fra døden.
Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визво́лює.
5 Den ustraffeliges rettferdighet gjør hans vei jevn, men den ugudelige faller ved sin ugudelighet.
Справедливість невинного дорогу йому випросто́вує, безбожний же падає через безбожність свою́.
6 De opriktiges rettferdighet frelser, men de troløse fanges i sin egen ondskap.
Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захо́плені будуть своєю захла́нністю.
7 Når et ugudelig menneske dør, blir hans håp til intet, og med det som de onde stunder efter, er det forbi.
При смерті люди́ни безбожної гине надія, зникає чека́ння люди́ни нікче́мної.
8 Den rettferdige utfries av trengsel, og den ugudelige kommer i hans sted.
Виривається праведний з у́тиску, і замість нього безбожний іде.
9 Med munnen ødelegger den gudløse sin næste, men ved sin kunnskap utfries de rettferdige.
Свого ближнього нищить лукавий уста́ми, а знання́м визволя́ються праведні.
10 Når det går de rettferdige godt, jubler byen, og når de ugudelige omkommer, lyder fryderop.
Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні — співає.
11 Ved de opriktiges velsignelse blir en by ophøiet, men de ugudeliges munn bryter den ned.
Благословенням че́сних підно́ситься місто, а уста́ми безбожних руйну́ється.
12 Den som taler foraktelig om sin næste, er uten forstand; men en forstandig mann tier.
Хто пого́рджує ближнім своїм, той позба́влений розуму, а розумна люди́на мовчить.
13 Den som går omkring som baktaler, åpenbarer hemmeligheter; men den som er trofast i ånden, skjuler saken.
Виявляє обмо́вник таємне, вірнодухий же справу ховає.
14 Hvor det intet styre er, faller folket; men hvor det er mange rådgivere, der er frelse.
Народ падає з бра́ку розумного про́воду, при числе́нності ж ра́дників спасі́ння буває.
15 Ille går det den som går i borgen for en fremmed; men den som skyr å gi håndslag, er sikker.
Зле робить, як хто за чужого пору́чується, хто ж пору́ку ненавидить, той безпечний.
16 En yndig kvinne vinner ære, og voldsmenn vinner rikdom.
Жінка чесно́тна ося́гує слави, і пильні багатства здобу́дуть.
17 En godgjørende mann gjør vel mot sig selv, men en hårdhjertet mann ødelegger sig.
Люди́на ласка́ва душі своїй чинить добро́, а жорстока замучує тіло своє.
18 Den ugudelige vinner en lønn som svikter, men den som sår rettferdighet, får en lønn som varer.
Чинить діло безва́ртне безбожний, хто ж праведність сіє — заплату правдиву оде́ржує.
19 Den som står fast i rettferdighet, ham blir det til liv; men den som jager efter ondt, volder sin egen død.
Отак праведність є на життя, хто ж жене́ться за злом, той до смерти зближа́ється.
20 En vederstyggelighet for Herren er de hvis hjerte er forvendt; men til velbehag for ham er de hvis vei er ustraffelig.
Серцем лукаві — оги́да для Господа, а хто в неповинності ходить — Його уподо́ба.
21 Visselig, den onde blir ikke ustraffet, men de rettferdiges ætt slipper unda.
Ручаюсь: не бу́де невинним лихий, а наща́док правдивих захований буде.
22 Som en gullring i et svinetryne er en fager kvinne som er uten forstand.
Золотая сере́жка в свині на ніздрі́ — це жінка гарна, позба́влена розуму.
23 De rettferdiges attrå er bare det som godt er; de ugudelige har vrede i vente.
Жада́ння у праведних — тільки добро, надія безбожних — то гнів.
24 Den ene strør ut og får ennu mere; den andre holder tilbake mere enn rett er, og det blir dog bare fattigdom.
Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідні́є.
25 Den som velsigner, skal trives, og den som lesker andre, han blir selv lesket.
Душа, яка благословля́є, наси́чена буде, а хто по́їть інших, — напо́єний буде і він.
26 Den som holder korn tilbake, ham banner folket; men velsignelse kommer over dens hode som selger korn.
Хто задержує збіжжя, того проклинає наро́д, хто ж поживу випро́дує, тому благослове́ння на голову.
27 Den som søker hvad godt er, søker det som er til behag; men den som higer efter ondt, over ham kommer det onde.
Хто прагне добра, той шукає вподо́бання, хто ж лихого жадає, то й при́йде на нього воно.
28 Den som setter sin lit til sin rikdom, han skal falle; men de rettferdige skal grønnes som løvet.
Хто надію кладе на багатство своє, той впаде́, а праведники зелені́ють, як листя.
29 Den som setter sitt hus i ulag, skal arve vind, og dåren blir en tjener for den vise.
Хто не́ряд уносить до дому свого, той вітер пося́де, а дурноголо́вий розумному стане рабом.
30 Den rettferdiges frukt er et livsens tre, og den vise fanger sjeler.
Плід праведного — дерево життя, і мудрий життя набуває.
31 Se, den rettferdige får sin lønn på jorden, hvor meget mere da den ugudelige og synderen!
Коли праведний ось надолу́жується на землі, то тим більше безбожний та грішний!
