Markus 15
1 Og straks om morgenen holdt ypperstepresten samråd med de eldste og de skriftlærde, hele rådet, og de bandt Jesus, og førte ham bort og overgav ham til Pilatus.
А первосвященики з ста́ршими й книжниками, та ввесь синедріо́н, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели́ та й Пилатові видали.
2 Og Pilatus spurte ham: Er du jødenes konge? Han svarte ham og sa: Du sier det.
А Пила́т запитався Його: „Чи Ти Цар Юдейський?“А Він йому в відповідь каже: „Сам ти кажеш“.
3 Og yppersteprestene førte mange klagemål imot ham.
А первосвященики мі́цно Його винува́тили.
4 Da spurte Pilatus ham atter: Svarer du ikke et ord? Se hvor svære klagemål de fører mot dig!
Тоді Пилат зно́ву Його запитав і сказав: „Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідку́ють!“
5 Men Jesus svarte ikke mere, så Pilatus undret sig.
А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.
6 Men på høitiden pleide han å gi dem en fange fri, hvem de bad om.
На свято ж він їм відпускав був одно́го із в'я́знів, котро́го просили вони.
7 Nu var det en som hette Barabbas; han var kastet i fengsel sammen med nogen oprørere som hadde gjort et mord under oprøret;
Був же один, що звався Вара́вва, ув'я́знений ра́зом із повста́нцями, які за повста́ння вчинили були душогубство.
8 og folket kom op og begynte å be Pilatus om det som han alltid pleide å gjøre.
Коли ж на́товп зібрався, він став просити Пила́та зробити, як він за́вжди робив їм.
9 Da svarte han dem og sa: Vil I jeg skal gi eder jødenes konge fri?
Пилат же сказав їм у відповідь: „Хочете, — відпущу́ вам Царя Юдейського?“
10 For han visste at det var av avind yppersteprestene hadde overgitt ham til ham.
Бо він знав, що Його через за́здрощі видали первосвященики.
11 Men yppersteprestene egget folket op til å be om at han heller skulde gi dem Barabbas fri.
А первосвященики на́товп підмовили, щоб краще пустив їм Вара́вву.
12 Da svarte Pilatus atter og sa til dem: Hvad vil I da jeg skal gjøre med ham som I kaller jødenes konge?
Пилат же промовив знов їм у відповідь: „А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?“
13 De ropte igjen: Korsfest ham!
Вони ж стали кричати знов: „Розіпни́ Його!“
14 Pilatus sa til dem: Hvad ondt har han da gjort? Men de ropte enda sterkere: Korsfest ham!
Пилат же сказав їм: „Яке ж зло вчинив Він?“А вони ще сильніше кричали: „Розіпни́ Його!“
15 Da nu Pilatus vilde gjøre folket til lags, gav han dem Barabbas fri og lot Jesus hudstryke og overgav ham til å korsfestes.
Пилат же хотів догодити наро́дові, — і відпустив їм Вара́вву. І видав Ісуса, збичува́вши, щоб ро́зп'ятий був.
16 Og stridsmennene førte ham bort, inn i gården, det er borgen, og kalte hele vakten sammen,
Вояки ж повели́ Його до сере́дини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.
17 og de klædde ham i en purpurkappe, og flettet en tornekrone og satte på ham,
І вони зодягли Його в багряни́цю і, сплівши з терни́ни вінка, поклали на Нього.
18 og begynte å hilse ham: Vær hilset, du jødenes konge!
І вітати Його зачали́: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
19 Og de slo ham i hodet med et rør og spyttet på ham og falt på kne og hyldet ham.
І трости́ною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому.
20 Og da de hadde spottet ham, tok de purpurkappen av ham og klædde ham i hans egne klær. Så førte de ham ut for å korsfeste ham.
І коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього багряни́цю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели́, щоб розп'я́сти Його.
21 Og det møtte dem en mann som kom ute fra landet, Simon fra Kyrene, far til Aleksander og Rufus; ham tvang de til å bære hans kors.
І одного перехо́жого, що з поля вертався, Си́мона Кіріне́янина, батька Олександра та Ру́фа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
22 Og de førte ham til stedet Golgata, det er utlagt: Hodeskallestedet,
І Його привели́ на місце Голго́фу, що значить „Черепо́вище“.
23 og de gav ham vin med myrra i; men han tok den ikke.
І давали Йому пити вина, із ми́ррою змішаного, але Він не прийня́в.
24 Og de korsfestet ham og delte hans klær imellem sig og kastet lodd om hvad hver skulde få.
І Його розп'яли́, і „поділили одежу Його, кинувши же́реб про неї“, хто що ві́зьме.
25 Det var den tredje time da de korsfestet ham.
Була́ ж третя година, як Його розп'яли́.
26 Og innskriften med klagemålet imot ham lød: Jødenes konge.
І був написаний на́пис провини Його: „Цар Юдейський“.
27 Og sammen med ham korsfestet de to røvere, en på hans høire og en på hans venstre side;
Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників, — одно́го право́руч, і одно́го ліво́руч Його.
28 og Skriften blev opfylt, som sier: Og han blev regnet blandt ugjerningsmenn.
І збулося Писа́ння, що каже: „До злочи́нців Його зарахо́вано!“
29 Og de som gikk forbi, spottet ham, og rystet på hodet og sa: Tvi dig, du som bryter ned templet og bygger det op igjen på tre dager!
А хто побіч прохо́див, то Його лихосло́вили, „голова́ми своїми хитали“й казали: „Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, —
30 frels dig selv og stig ned av korset!
зійди із хреста, та спаси Самого Себе!“
31 Likeså spottet også yppersteprestene ham sig imellem sammen med de skriftlærde og sa: Andre har han frelst, sig selv kan han ikke frelse!
Теж і первосвященики з книжниками глузува́ли й один до одного казали: „Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти!
32 La nu Messias, Israels konge, stige ned av korset, så vi kan se det og tro! Også de som var korsfestet sammen med ham, hånte ham.
Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зі́йде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували“. Навіть ті, що ра́зом із Ним були ро́зп'яті, насміхалися з Нього.
33 Og da den sjette time var kommet, blev det mørke over hele landet like til den niende time.
А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої те́мрява стала по ці́лій землі.
34 Og ved den niende time ropte Jesus med høi røst: Elo'i! Elo'i! lama sabaktani? det er utlagt: Min Gud! Min Gud! hvorfor har du forlatt mig?
О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучни́м та й вимовив: „Елої́, Елої́, — лама́ савахта́ні“, що в перекладі значить: „Боже Мій, Боже Мій, — на́що Мене Ти покинув?“
35 Og da nogen av dem som stod der, hørte det, sa de: Se, han roper på Elias!
Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: „Ось Він кличе Іллю́!“
36 Men en løp frem og fylte en svamp med eddik og stakk den på et rør og gav ham å drikke og sa: Vent, la oss se om Elias kommer for å ta ham ned!
А один із них побіг, намочив губку о́цтом, настроми́в на трости́ну, і давав Йому пити й казав: „Чекайте, побачим, — чи при́йде Ілля́ Його зняти!“
37 Men Jesus ropte med høi røst og utåndet.
А Ісус скрикнув голосом гучни́м, — і духа віддав!
38 Og forhenget i templet revnet i to stykker fra øverst til nederst.
І в храмі завіса розде́рлась надво́є, — від ве́рху аж додолу.
39 Men da høvedsmannen, som stod like imot ham, så at han utåndet med et sådant rop, sa han: Sannelig, denne mann var Guds Sønn!
А сотник, що насу́проти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“
40 Men der var også nogen kvinner som så på i frastand; blandt dem var også Maria Magdalena og Maria, mor til Jakob den yngre og Joses, og Salome,
Були ж і жінки́, що дивились здалека, між ними Марі́я Магдали́на, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосі́ї, і Саломі́я,
41 som hadde fulgt ham og tjent ham da han var i Galilea, og mange andre kvinner som hadde draget op med ham til Jerusalem.
що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуго́вували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
42 Og da det alt var blitt aften - det var beredelses-dagen, det er dagen før sabbaten -
А коли настав вечір, — через те, що було́ Пригото́влення, цебто перед суботою, —
43 kom Josef av Arimatea, en høit aktet rådsherre, som også ventet på Guds rike, og han vågde sig til å gå inn til Pilatus og be om Jesu legeme.
прийшов Йо́сип із Аримате́ї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового.
44 Men Pilatus undret sig om han alt skulde være død,
А Пила́т здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'я́тий помер.
45 og han kalte høvedsmannen for sig og spurte ham om det var lenge siden han døde; og da han hadde fått det å vite av høvedsmannen, gav han liket til Josef.
І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йо́сипові.
46 Og Josef kjøpte fint linklæde og tok ham ned og svøpte ham i linklædet og la ham i en grav som var uthugget i klippen, og veltet en sten for døren til graven.
А Йо́сип купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном та й покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений. І каменя привалив до моги́льних дверей.
47 Men Maria Magdalena og Maria, mor til Joses, så hvor han blev lagt.
Марія ж Магдали́на й Марія, мати Йосієва, дивилися, де́ ховали Його.
