Johannes 5
1 Derefter var det en av jødenes høitider, og Jesus drog op til Jerusalem.
Після сього було сьвято Жидівське, і прийшов Ісус у Єрусалим.
2 Men det er ved Fåreporten i Jerusalem en dam som på hebraisk heter Betesda og har fem bueganger;
У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейська Ветезда, з пятьма ходниками.
3 i dem lå en mengde syke: blinde, halte, visne.
В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води.
4 For en engel steg til visse tider ned i dammen og oprørte vannet. Den som da først steg ned efterat vannet var blitt oprørt, han blev helbredet, hvad sykdom han så led av.
Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю.
5 Nu var der en mann som hadde vært syk i åtte og tretti år;
Був же там один чоловік, що трийцять і вісім років був у недузї.
6 da Jesus så ham ligge der, og visste at han allerede hadde vært syk i lang tid, sa han til ham: Vil du bli frisk?
Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати?
7 Den syke svarte ham: Herre! jeg har ingen til å kaste mig ned i dammen når vannet blir oprørt; og i det samme jeg kommer, stiger en annen ned før mig.
Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить.
8 Jesus sier til ham: Stå op, ta din seng og gå!
Рече йому Ісус: Устань, візьми постіль твою, та й ходи!
9 Og straks blev mannen frisk og han tok sin seng og gikk. Men det var sabbat den dag.
зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня.
10 Jødene sa da til ham som var blitt helbredet: Det er sabbat, og det er dig ikke tillatt å bære sengen.
І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї.
11 Han svarte dem: Han som gjorde mig frisk, han sa til mig: Ta din seng og gå!
Відказав їм: Хто оздоровив мене, той мені сказав: Візьми постіль твою, та й ходи.
12 De spurte ham: Hvem er det menneske som sa til dig: Ta den og gå?
Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постіль твою, та й ходи?
13 Men han som var blitt helbredet, visste ikke hvem det var; for Jesus hadde trukket sig tilbake, da det var meget folk på stedet.
Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місці тому.
14 Siden traff Jesus ham i templet og sa til ham: Se, du er blitt frisk; synd ikke mere, forat ikke noget verre skal vederfares dig!
Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.
15 Mannen gikk bort, og fortalte jødene at det var Jesus som hadde gjort ham frisk.
Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його.
16 Og derfor forfulgte jødene Jesus, fordi han gjorde dette på en sabbat.
За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.
17 Men Jesus svarte dem: Min Fader arbeider inntil nu; også jeg arbeider.
Ісус же відказав їм: Отець мій досї робить і я роблю.
18 Derfor stod da jødene ham enn mere efter livet, fordi han ikke bare brøt sabbaten, men også kalte Gud sin Fader og gjorde sig selv Gud lik.
За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.
19 Jesus svarte da og sa til dem: Sannelig, sannelig sier jeg eder: Sønnen kan ikke gjøre noget av sig selv, men bare det han ser Faderen gjør; for det han gjør, det gjør Sønnen likeså;
Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нічого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.
20 for Faderen elsker Sønnen, og viser ham alt det han selv gjør; og han skal vise ham større gjerninger enn disse, forat I skal undre eder.
Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому діла, щоб ви дивувались.
21 For likesom Faderen opvekker de døde og gjør levende, således gjør også Sønnen levende hvem han vil.
Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлюе.
22 For Faderen dømmer heller ikke nogen, men har gitt Sønnen hele dommen,
Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,
23 forat alle skal ære Sønnen, likesom de ærer Faderen. Den som ikke ærer Sønnen, ærer ikke Faderen, som har sendt ham.
щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.
24 Sannelig, sannelig sier jeg eder: Den som hører mitt ord og tror ham som har sendt mig, han har evig liv og kommer ikke til dom, men er gått over fra døden til livet. (aiōnios g166)
Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має житте вічне, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє. (aiōnios g166)
25 Sannelig, sannelig sier jeg eder: Den time kommer, og er nu, da de døde skal høre Guds Sønns røst, og de som hører, skal leve.
Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.
26 For likesom Faderen har liv i sig selv, således har han også gitt Sønnen å ha liv i sig selv,
Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,
27 og han har gitt ham makt til å holde dom, fordi han er en menneskesønn.
і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.
28 Undre eder ikke over dette! For den time kommer da alle de som er i gravene, skal høre hans røst,
Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,
29 og de skal gå ut, de som har gjort godt, til livets opstandelse, de som har gjort ondt, til dommens opstandelse.
і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.
30 Jeg kan ikke gjøre noget av mig selv; som jeg hører, så dømmer jeg, og min dom er rettferdig; for jeg søker ikke min vilje, men hans vilje som har sendt mig.
Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.
31 Vidner jeg om mig selv, da er mitt vidnesbyrd ikke sant;
Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.
32 det er en annen som vidner om mig, og jeg vet at det vidnesbyrd han vidner om mig, er sant.
Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченнє, котре про мене сьвідкує.
33 I har sendt bud til Johannes, og han har vidnet for sannheten;
Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правді.
34 jeg tar ikke imot vidnesbyrd av et menneske, men jeg sier dette forat I skal bli frelst.
Я же не від чоловіка сьвідченнє приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись.
35 Han var det brennende og skinnende lys, men I vilde bare en tid fryde eder i hans lys.
Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотіли повеселитись на часину сьвітлом його.
36 Men jeg har det vidnesbyrd som er større enn det Johannes har vidnet; for de gjerninger som Faderen har gitt mig å fullbyrde, selve disse gjerninger som jeg gjør, de vidner om mig at Faderen har utsendt mig.
Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті діла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав.
37 Og Faderen, som har sendt mig, han har vidnet om mig; hverken har I nogensinne hørt hans røst eller sett hans skikkelse,
І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили;
38 og hans ord har I ikke blivende i eder; for den han har sendt, ham tror I ikke.
і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте.
39 I ransaker skriftene, fordi I tenker at i dem har I evig liv, og det er de som vidner om mig; (aiōnios g166)
Прослідіть писання; бо ви думаєте в них життє вічне мати; й ті сьвідкують про мене. (aiōnios g166)
40 og I vil ikke komme til mig for å få liv.
Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати.
41 Jeg tar ikke ære av mennesker;
Чести від людей не приймаю.
42 men jeg kjenner eder og vet at I ikke har kjærligheten til Gud i eder.
Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі.
43 Jeg er kommet i min Faders navn, og I tar ikke imot mig; kommer en annen i sitt eget navn, ham tar I imot.
Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете.
44 Hvorledes kan I tro, I som tar ære av hverandre, og den ære som er av den eneste Gud, den søker I ikke?
Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а славу що від одного Бога, не шукаєте?
45 I må ikke tenke at jeg vil anklage eder hos Faderen; det er en som anklager eder, Moses, han som I har satt eders håp til.
Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте.
46 For hadde I trodd Moses, da hadde I trodd mig; for det er om mig han har skrevet;
Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав.
47 men tror I ikke hans skrifter, hvorledes kan I da tro mine ord?
Коли ж його писанням не віруєте, як моїм словам вірувати мете?
