Jobs 8
1 Da tok Bildad fra Suah til orde og sa:
І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
2 Hvor lenge vil du tale så? Hvor lenge skal din munns ord være som et veldig vær?
„Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
3 Skulde vel Gud forvende retten, eller den Allmektige forvende rettferdigheten?
Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
4 Har dine sønner syndet mot ham, så har han gitt dem deres brøde i vold.
Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
5 Hvis du vender dig til Gud og beder den Allmektige om nåde,
Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
6 hvis du er ren og opriktig, da vil han våke over dig og gjenreise din rettferds bolig,
якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
7 og din forrige lykke vil bli ringe mot din senere lykke, for den skal være overmåte stor.
і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
8 For spør bare fremfarne slekter og akt på det som deres fedre har gransket ut
Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
9 - for vi er fra igår og vet intet; for en skygge er våre dager på jorden -
бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
10 de skal lære dig og si dig det og bære frem ord fra sitt hjerte.
отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
11 Vokser sivet op hvor det ikke er myrlendt? Blir starrgresset stort uten vann?
Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
12 Ennu står det friskt og grønt og blir ikke skåret; da visner det før alt annet gress.
Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
13 Således går det alle dem som glemmer Gud, og den gudløses håp går til grunne;
отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
14 hans tillit avskjæres, og det han trøster sig til, er spindelvev.
бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
15 Han støtter sig på sitt hus, men det står ikke; han holder sig fast i det, men det står ikke fast.
На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
16 Frodig står han der i solens skinn, og hans skudd breder sig ut over hans have;
Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
17 om en stenrøs slynger sig hans røtter, mellem stener trenger han sig frem.
на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
18 Ryddes han bort fra sitt sted, så kjennes det ikke ved ham, men sier: Jeg har aldri sett dig.
Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
19 Se, det er gleden på hans vei, og av mulden spirer andre frem.
Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
20 Nei, Gud forkaster ikke en som er ulastelig, og han holder ikke ugudelige ved hånden.
Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
21 Ennu vil han fylle din munn med latter og dine leber med jubel.
аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
22 De som hater dig, skal klædes med skam, og de ugudeliges telt skal ikke mere finnes.
Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
