Jobs 39
1 Kjenner du tiden når stengjetene føder, og gir du akt på hindenes veer?
Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
2 Teller du månedene til de skal bære, og vet du tiden når de føder?
Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
3 De bøier sig, føder sine unger og blir fri for sine smerter.
коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
4 Deres unger blir kraftige og vokser op ute på marken; de løper bort og kommer ikke tilbake til dem.
Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
5 Hvem har gitt villeslet dets frihet, hvem løste dets bånd,
Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
6 det som jeg gav ørkenen til hus og saltmoen til bolig?
якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
7 Det ler av byens ståk og styr; driverens skjenn slipper det å høre.
Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
8 Hvad det leter op på fjellene, er dets beite, og det søker efter hvert grønt strå.
Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
9 Har vel villoksen lyst til å tjene dig? Vil den bli natten over ved din krybbe?
Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
10 Kan du binde villoksen med rep til furen? Vil den harve dalene efter dig?
Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
11 Kan du stole på den, fordi dens kraft er så stor, og kan du overlate den ditt arbeid?
Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
12 Kan du lite på at den fører din grøde hjem, og at den samler den til din treskeplass?
Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
13 Strutsen flakser lystig med vingene; men viser dens vinger og fjær moderkjærlighet?
Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
14 Nei, den overlater sine egg til jorden og lar dem opvarmes i sanden,
Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
15 og den glemmer at en fot kan klemme dem itu, og markens ville dyr trå dem i stykker.
і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
16 Den er hård mot sine unger, som om de ikke var dens egne; den er ikke redd for at dens møie skal være spilt.
Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
17 For Gud nektet den visdom og gav den ingen forstand.
бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
18 Men når den flakser i været, ler den av hesten og dens rytter.
А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
19 Gir du hesten styrke? Klær du dens hals med bevrende man?
Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
20 Lar du den springe som gresshoppen? Dens stolte fnysen er forferdelig.
Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
21 Den skraper i jorden og gleder sig ved sin kraft; så farer den frem mot væbnede skarer.
Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
22 Den ler av frykten og forferdes ikke, og den vender ikke om for sverd.
— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
23 Over den klirrer koggeret, blinkende spyd og lanse.
хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
24 Med styr og ståk river den jorden op, og den lar sig ikke stagge når krigsluren lyder.
Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
25 Hver gang luren lyder, sier den: Hui! Og langt borte værer den striden, høvedsmenns tordenrøst og hærskrik.
При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
26 Skyldes det din forstand at høken svinger sig op og breder ut sine vinger mot Syden?
Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
27 Er det på ditt bud at ørnen flyver så høit, og at den bygger sitt rede oppe i høiden?
Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
28 Den bor på berget og har nattely der, på tind og nut.
На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
29 Derfra speider den efter føde; langt bort skuer dens øine.
ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
30 Dens unger drikker blod, og hvor der er lik, der er den.
а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
