Jobs 37
1 Ja, over dette forferdes mitt hjerte og hopper i mitt bryst.
Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
2 Hør, hør braket av hans røst og det drønn som går ut av hans munn!
Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
3 Under hele himmelen lar han det fare, og han sender sitt lys til jordens ytterste ender.
його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
4 Efterpå brøler røsten, han tordner med sin veldige røst; han holder ikke lynene tilbake når hans røst lar sig høre.
За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
5 Gud tordner underfullt med sin røst; han gjør storverk, og vi forstår dem ikke.
Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
6 Han sier til sneen: Fall til jorden! - og likeså til skyllregnet, sitt sterke skyllregn.
До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
7 Hvert menneskes hånd forsegler han, forat alle mennesker som han har skapt, må komme til å kjenne ham.
Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
8 Da går de ville dyr inn i sine huler, og de holder sig i sine hi.
І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
9 Fra Sydens innerste kammer kommer storm, og med nordenvinden kommer kulde.
Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
10 Av Guds ånde kommer is, og brede vann bindes.
Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
11 Med væte fyller han skyen, og han spreder sine lynskyer,
Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
12 og de svinger hit og dit, efter som han leder dem, forat de skal utføre alt det han byder dem, over den vide jord;
і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
13 enten til tukt, når det er til gagn for hans jord, eller til velsignelse lar han dem komme.
він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
14 Vend ditt øre til dette, Job! Stå stille og gi akt på Guds under!
Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
15 Forstår du hvorledes Gud styrer dem og lar sine skyers lyn blinke frem?
Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
16 Forstår du hvorledes skyene svever om i luften, forstår du den Allvitendes under,
Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
17 du hvis klær blir varme når jorden ligger og dormer i sønnenvind?
ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
18 Kan du med ham spenne ut himmelen, så fast som et speil av støpt metall?
Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
19 Lær oss hvad vi skal si til ham! Vi kan ikke fremføre noget for bare mørke.
Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
20 Skal det fortelles ham at jeg vil tale med ham? Har nogen sagt at han ønsker sin egen undergang?
Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
21 Og nu, menneskene ser ikke lyset, enda det skinner klart på himmelen, og en vind er faret frem og har renset den.
І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
22 Fra Norden kommer gull; om Gud er der en forferdende herlighet.
Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
23 Den Allmektige finner vi ikke, han som er så stor i makt; men retten og den strenge rettferdighet krenker han ikke.
Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
24 Derfor frykter menneskene ham; men han enser ikke nogen selvklok mann.
Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
