Jobs 32
1 De tre menn svarte ikke Job mere, fordi han var rettferdig i sine egne øine.
І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
2 Da optendtes Elihus vrede - han stammet fra Bus og var sønn av Barak'el, av Rams ætt. Mot Job optendtes hans vrede, fordi han holdt sig selv for å være rettferdig for Gud,
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
3 og mot hans tre venner optendtes hans vrede, fordi de ikke fant noget svar og allikevel dømte Job skyldig.
Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4 Elihu hadde ventet med å tale til Job, fordi de andre var eldre av år enn han.
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
5 Da nu Elihu så at det ikke var noget svar i de tre menns munn, da optendtes hans vrede.
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
6 Så tok da Elihu, sønn av Barak'el, busitten, til orde og sa: Jeg er ung av år, og I er gråhårede; derfor holdt jeg mig tilbake og torde ikke uttale for eder hvad jeg vet.
І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
7 Jeg tenkte: La alderen tale og de mange år forkynne visdom!
Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
8 Dog, det er menneskets ånd og den Allmektiges åndepust som gjør forstandig.
Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
9 De gamle er ikke alltid vise, ikke alltid forstår oldinger hvad rett er.
Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
10 Derfor sier jeg: Hør nu på mig! Også jeg vil uttale hvad jeg vet.
Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
11 Jeg ventet på eders ord, jeg lyttet efter forstandig tale fra eder, mens I grundet på hvad I skulde si.
Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
12 Jeg gav akt på eder; men det var ingen av eder som gjendrev Job, ingen som svarte på hans ord.
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
13 Si ikke: Vi har funnet visdom hos ham; bare Gud kan få bukt med ham, ikke noget menneske!
Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
14 Han har jo ikke rettet sin tale mot mig, og med eders ord vil jeg ikke svare ham.
Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
15 De er forferdet og svarer ikke mere; ordene er blitt borte for dem.
Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
16 Skal jeg vente, fordi de ikke taler, fordi de står der og ikke svarer mere?
Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
17 Også jeg vil nu svare for min del; også jeg vil uttale hvad jeg vet.
Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
18 For jeg er full av ord; ånden i mitt indre driver mig.
Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
19 Mitt indre er som innestengt vin; som nyfylte skinnsekker vil det revne.
Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
20 Jeg vil tale, så jeg kan få luft; jeg vil åpne mine leber og svare.
Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
21 Jeg vil ikke ta parti for nogen, og jeg vil ikke smigre for noget menneske;
На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
22 for jeg forstår ikke å smigre; ellers kunde min skaper lett rykke mig bort.
бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
