Jobs 24
1 Hvorfor lar den Allmektige aldri sine straffetider komme? Og hvorfor får de som kjenner ham, ikke se hans dager?
Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
2 Folk flytter grenseskjell; de raner fe og fører det på beite.
Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,
3 Farløses asen driver de bort; enkens okse tar de i pant.
займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.
4 Fattigfolk trenger de ut av veien; alle de saktmodige i landet må skjule sig.
вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
5 Ja, som villesler i ørkenen går de ut til sin gjerning og leter efter føde; ødemarken gir dem brød til barna.
Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.
6 På marken høster de den ugudeliges fôr, og i hans vingård holder de efterhøst.
На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
7 Nakne overnatter de uten klær og uten dekke i kulden.
на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,
8 Av skyllregnet på fjellet blir de våte, og fordi de ikke har noget annet ly, trykker de sig inn til berget.
мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.
9 Den farløse rives bort fra mors bryst, og armingens klær blir tatt som pant.
Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.
10 Nakne går de, uten klær, og sultne bærer de kornbånd.
Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.
11 Mellem de ugudeliges murer perser de olje; de treder vinpersene og tørster.
Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!
12 Fra byen lyder døendes stønn, og de hårdt sårede skriker om hjelp; men Gud enser ikke slik urett.
Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.
13 Andre er fiender av lyset; de kjenner ikke dets veier og holder sig ikke på dets stier.
Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.
14 Før dag står morderen op, slår ihjel den som er arm og fattig, og om natten er han som tyven.
На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.
15 Horkarlens øie speider efter skumringen; han sier: Intet øie ser mig, og han dekker sitt ansikt til.
А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“і засло́ну кладе на обличчя.
16 I mørket bryter de inn i husene, om dagen lukker de sig inne; lyset vil de ikke vite av.
Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,
17 For nattens mørke er morgen for dem alle; de er velkjente med nattemørkets redsler.
бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.
18 Hastig rives de med av strømmen; forbannet blir deres arvedel i landet; de ferdes ikke mere på veien til vingårdene.
Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.
Як посу́ха та спе́ка їдять сніжну во́ду, так шео́л поїсть грі́шників! (Sheol h7585)
20 Hans mors liv glemmer ham, makken fortærer ham med lyst, ingen minnes ham mere, og ondskapen blir som et splintret tre.
Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!
21 Slik går det med den som har plyndret den ufruktbare, som ikke fødte, og aldri har gjort godt mot enker.
Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.
22 Men Gud opholder voldsmennene lenge med sin kraft; de reiser sig igjen, skjønt de mistvilte om livet.
А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!
23 Han lar dem leve i trygghet og støtter dem; hans øine våker over deres veier.
Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:
24 De stiger høit; en liten stund, så er de ikke mere; de segner og dør som alle andre, og som aks-toppen skjæres de av.
піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.
25 Og er det nu ikke så, hvem gjør mig da til løgner og mitt ord til intet?
Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“
