Jobs 22
1 Da tok Elifas fra Teman til orde og sa:
І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 Kan vel en mann være til gagn for Gud? Nei, bare sig selv gagner den forstandige.
„Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!
3 Er det til nogen nytte for den Allmektige at du er rettferdig, eller til nogen vinning at du vandrer ulastelig?
Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
4 Er det for din gudsfrykts skyld han refser dig eller går i rette med dig?
Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?
5 Er ikke din ondskap stor og dine misgjerninger uten ende?
Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця!
6 Du tok jo pant av dine brødre uten grunn og drog klærne av de nakne.
Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав!
7 Du gav ikke den trette vann å drikke, og den sultne nektet du brød.
Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб.
8 Men den som gikk frem med vold, han fikk landet i eie, og den som var høit aktet, bodde i det.
А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме.
9 Enker har du latt fare tomhendt, og farløses armer blev knust.
Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, —
10 Derfor er det snarer rundt omkring dig, og en hastig redsel forferder dig.
тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх,
11 Eller ser du ikke mørket og den vannflom som dekker dig?
твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.
12 Er ikke Gud høi som himmelen? Og se de øverste stjerner, hvor høit de står!
Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!
13 Og du sier: Hvad vet Gud? Kan han vel dømme gjennem mørket?
А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?
14 Skyene er et dekke for ham, så han ikke ser noget, og på himmelens hvelving vandrer han.
Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.
15 Vil du følge den sti som syndens menn vandret på i de gamle dager,
Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні,
16 de som blev bortrykket før tiden, og under hvis føtter grunnen fløt bort som en strøm,
що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх,
17 de menn som sa til Gud: Vik fra oss, og som spurte hvad den Allmektige vel skulde kunne gjøre for dem,
що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“
18 enda han hadde fylt deres hus med det som var godt? - Men de ugudeliges tanker er lang fra mine tanker. -
А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!
19 De rettferdige så det og gledet sig, og de uskyldige spottet dem:
Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний:
20 Sannelig, våre fiender er tilintetgjort, og ild har fortært deres overflod.
„Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“
21 Forlik dig nu med ham, så vil du få fred! Og så skal lykke times dig.
Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.
22 Ta imot lærdom av hans munn og legg dig hans ord på hjerte!
Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
23 Vender du om til den Allmektige, da skal din lykke bli bygget op igjen; men du må få urett bort fra dine telt.
Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.
24 Kast ditt gull i støvet og ditt Ofir-gull blandt bekkenes stener!
І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, —
25 Så skal den Allmektige være ditt gull, være som dynger av sølv for dig,
і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!
26 for da skal du glede dig i den Allmektige og løfte ditt åsyn til Gud.
Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —
27 Du skal bede til ham, og han skal høre dig, og du skal opfylle dine løfter,
будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.
28 og setter du dig noget fore, da skal det lykkes for dig, og over dine veier skal det skinne lys;
А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло.
29 når de fører nedover, skal du si: Opover! Han skal frelse den som slår sitt øie ned;
Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає.
30 han skal redde endog den som ikke er uskyldig; ved dine henders renhet skal han bli reddet.
Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“.
