Jobs 21
1 Da tok Job til orde og sa:
А Йов відповів та й сказав:
2 Hør aktsomt på mitt ord og la dette være den trøst I yder mig!
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Tål mig, så jeg kan få tale, og når jeg har talt, kan du spotte.
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 Mon min klage gjelder et menneske? Eller hvorfor skulde min ånd ikke bli utålmodig?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Vend eder til mig og bli forferdet og legg hånd på munn!
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 Kommer jeg det i hu, så forferdes jeg, og mitt kjød gripes av skjelving.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 Hvorfor blir de ugudelige i live, blir gamle og tiltar endog i velmakt?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 De ser sine barn trives omkring sig, og sine efterkommere har de for sine øine.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 Deres hus er sikre mot redsler, og Guds ris kommer ikke over dem.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Hans okse parrer sig og spiller ikke, hans ku kalver og kaster ikke i utide.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 De slipper sine barn ut som småfeet, og deres smågutter hopper omkring.
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 De synger til tromme og citar, og de gleder sig ved fløitens lyd.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 Og dog sa de til Gud: Vik fra oss! Vi har ikke lyst til å kjenne dine veier.
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 Hvad er den Allmektige, at vi skulde tjene ham, og hvad gagn skulde vi ha av å vende oss til ham med bønn?
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 Ja, men deres lykke står ikke i deres egen hånd. - De ugudeliges tanker er langt fra mine tanker.
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 Hvor ofte utslukkes vel de ugudeliges lampe, og hvor ofte hender det at ulykke kommer over dem? Hvor ofte tildeler han dem vel smerter i sin vrede?
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 Hvor ofte blir de vel som strå for vinden, som agner stormen fører bort?
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 Men Gud gjemmer hans straff til hans barn. - Ja, men han burde straffe ham selv, så han fikk kjenne det.
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 Med egne øine burde han få se sin undergang, og av den Allmektiges vrede burde han få drikke selv.
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 For hvad bryr han sig om sitt hus efter sin død, når hans måneders tall er ute?
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 Vil nogen lære Gud visdom, han som dømmer de høieste?
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 Den ene dør midt i sin velmakt, helt trygg og rolig;
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 hans kar var fulle av melk, og margen i hans ben var saftfull.
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 Den andre dør med sorg i hjertet og har aldri nytt nogen lykke.
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 Begge ligger de i støvet, og makk dekker dem.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 Se, jeg kjenner eders tanker og de onde råd hvormed I gjør urett mot mig;
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 for I sier: Hvor er tyrannens hus, og hvor er det telt de ugudelige bor i?
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 Har I aldri spurt dem som har faret vidt omkring? Og I vil vel ikke forkaste deres vidnesbyrd,
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 at den onde spares på ulykkens dag, på vredens dag føres han unda.
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 Hvem foreholder ham hans ferd like i hans ansikt? og når han gjør noget, hvem gjengjelder ham det?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 Til graven bæres han med ære, og over gravhaugen holder de vakt.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 Søt er hans hvile i dalens muld, og alle mennesker vandrer i hans spor, og det er ikke tall på dem som har gått foran ham.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 Hvor kan I da trøste mig med så tom en trøst? Av eders svar blir det bare troløshet tilbake.
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
