Jobs 15
1 Da tok Elifas fra Teman til orde og sa:
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 Svarer vel en vis mann med en kunnskap som bare er vind, og fyller han sitt indre med stormvær?
„Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?
3 Vil han vel forsvare sin sak med ord som ikke nytter, og med tale hvormed han intet utretter?
Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?
4 Du nedbryter endog gudsfrykten og svekker andakten for Guds åsyn;
Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,
5 for din synd legger ordene i din munn, og du velger falske menns tale.
бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
6 Din egen munn domfeller dig, ikke jeg; dine leber vidner mot dig.
Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:
7 Blev du født først av alle mennesker, eller kom du til verden før alle haugene var til?
Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?
8 Har du vært tilhører i Guds lønnlige råd og der tilranet dig visdom?
Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?
9 Hvad vet du som vi ikke vet? Hvad forstår du som er ukjent for oss?
Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
10 Det er blandt oss en som er både gammel og gråhåret, rikere på dager enn din far.
Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.
11 Er Guds trøsteord for lite for dig, og et ord som er talt i saktmodighet til dig?
Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?
12 Hvorfor lar du dig rive med av ditt hjerte, og hvorfor gnistrer dine øine? -
Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,
13 siden du vender din vrede mot Gud og lar ordene strømme fra din munn.
що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?
14 Hvad er et menneske, at han skulde være ren, og en som er født av en kvinne, at han skulde være rettferdig?
Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?
15 Endog på sine hellige stoler han ikke, og himlene er ikke rene i hans øine,
Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —
16 langt mindre da en vederstyggelig, en fordervet, en mann som drikker urett som vann.
що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
17 Jeg vil kunngjøre dig noget, hør på mig! Hvad jeg har sett, det vil jeg fortelle,
Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,
18 det som vise menn forkynner og ikke har dulgt, det som de mottok fra sine fedre,
про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —
19 til hvem landet alene var gitt, og blandt hvem ingen fremmed hadde draget igjennem.
їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.
20 En ugudelig lever i angst alle sine dager, og få i tall er de år som er gjemt for voldsmannen.
Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.
21 Redselstoner lyder i hans ører; midt i freden kommer ødeleggeren over ham.
Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.
22 Han tror ikke han skal komme tilbake fra mørket, og han er utsett til å falle for sverdet.
Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.
23 Han flakker om efter brød og spør: Hvor er det å finne? Han vet at en mørkets dag står ferdig ved hans side.
Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.
24 Nød og trengsel forferder ham; den overvelder ham, lik en stridsrustet konge,
Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,
25 fordi han rakte ut sin hånd mot Gud og våget å trosse den Allmektige,
бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,
26 stormet frem mot ham med opreist nakke, med sine skjolds tette tak,
проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.
27 fordi han dekket sitt ansikt med sin fedme og la fett på sin lend
Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,
28 og bodde i ødelagte byer, i hus hvor ingen skulde bo, og som var bestemt til å bli grusdynger.
і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.
29 Han blir ikke rik, og hans gods varer ikke ved, og hans grøde luter ikke mot jorden.
Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.
30 Han slipper ikke ut av mørket; ildslue skal tørke hans kvister, og han skal komme bort ved hans munns ånde.
Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.
31 Ei sette han sin lit til det som forgjengelig er! Da narrer han sig selv, for bare forgjengelighet blir hans vederlag.
Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —
32 Før hans dag kommer, blir det opfylt, og hans gren grønnes ikke.
вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!
33 Han blir som et vintre som mister sine druer før de er modne, og som et oljetre som feller sine blomster;
Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —
34 for den gudløses hus er ufruktbart, og ild fortærer deres telter som lar sig underkjøpe.
бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:
35 De undfanger ulykke og føder nød, og deres morsliv fostrer svik.
він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.
